…І нарешті, у своїх мандрівках вони дісталися туди, куди небагатьом поки що вдається потрапити – на острів Зміїний. А потім захоплено розповідали про нього і показували картини, фотографії. І можна було по-хорошому позаздрити нашим мандрівникам – їхньому ентузіазму, творчій цілеспрямованості, невичерпному бажанню відкривати красу звичайних, на перший погляд, місць і ділитися своїми відкриттями з усіма.
Йдеться про художників, які працюють у межах проекту «Арт-туризм», автор якого – член НСХУ, віце-президент Спілки мариністів Одеси Галина Лєкарєва-Нікітіна, співавтор – член НСХУ, віце-президент Спілки мариністів Віктор Потеряйко. У концепції проекту, який реалізується з 1999 року, відзначено, що його основне завдання – формувати у людей творче ставлення до природи, пробуджувати інтерес до історії країни та свого краю, сприяти екологічній освіті за допомогою образотворчого мистецтва. Для того, щоб втілити у життя цю шляхетну мету, художники відвідують цікаві куточки регіонів України. За результатами творчих експедицій, в місцях їх проведення, а також в Одесі та Києві проходять виставки, видаються каталоги, буклети. Проект «Арт-туризм» став переможцем обласного конкурсу «Екологічний туризм плюс журналістика», посів третє місце у Всеукраїнському конкурсі «До чистих джерел». Про проект – наша розмова з Галиною ЛЄКАРЄВОЮ-НІКІТІНОЮ.
– Галино Вікторівно, зараз на вашому рахунку вже чимало пройдених маршрутів, а починалося все...
– …З виїзду до села Червона Коса на Дністровському лимані. Це була еколого-етнографічна експедиція з метою вивчення стародавнього ремесла виготовлення човнів. Написані там картини з успіхом експонувалися у Києві у межах Всеукраїнського огляду народної творчості. Потім я побувала у біосферному заповіднику у дельті Дунаю. А Віктор Семенович Потеряйко у 2000 році працював, як член екологічної експедиції, в ущелині Батіліман у Криму. За минулі роки ми побували у Шабо, Випасному, Вилковому, Базар’янці, Затоці, Єгорівці, Ісаєвому, Петрівці, на острові Зміїному та в інших місцях, нещодавно повернулися з села Мигея, що у Миколаївській області...
– Хто з художників бере участь у проекті?
– Це, крім Віктора Потеряйка, Сергій Папроцький, Олександр Мирзін, Олексій Зоркальцев, Світлана Крижевська, Сергій Ушанов, Ірина Харитонова та інші. Ми одержали запрошення до Словенії та Польщі. А торік до нас приїздили польські художники – і були дуже захоплені. Ми влаштувалися у Грибівці, їздили до Білгорода-Дністровського, до інституту імені Таїрова. В Одесі гості писали історичну частину міста. Наші друзі з Росії, випускники «Строганівки», приїхали до Вилкового і сказали: «Все, ми більше нікуди не хочемо». Відзначу, що брати участь у проекті можуть не лише художники, але й фотографи, журналісти, люди інших творчих професій. Постійний учасник наших поїздок – фотохудожник Микола Нікітін.
– Що з побаченого справило на Вас найбільше враження? Мабуть, острів Зміїний?
– Зміїний, звичайно, незвичайний куточок, нами до кінця не пізнаний. Це глибокий, масштабний історичний об'єкт. Вилкове – надзвичайне враження справляє. Вражають Палаци Курисів у селі Петрівці. Та й взагалі діяльність членів цієї сім’ї цікава – меценатська, культурологічна. І про це потрібно знати всім.
– Галино Вікторівно, як би Ви визначили суть проекту «Арт-туризм»?
– Наша мета – показати маловідомі місця, можливо, відкрити їх як туристичні об'єкти, якими зацікавляться й інші. Так, уже створено туристичний маршрут до садиби Курисів. Сподіваємося, що завдяки нашому проекту поліпшуються екологічний і культурний боки життя людей. По суті, проект дає можливість створювати образотворчий літопис нашого краю і нашої епохи, тому що твори мистецтва назавжди залишаються в історії. У широкому ж розумінні поняття «арт-туризм» передбачає залучення до процесу пізнання рідного краю і місцевих жителів, і туристів.
– Пам'ятаю, якось Ви розповідали, що жителі одного із сіл дивувалися, дивлячись на картини – Ваші і Ваших колег: «Як можна з бруду зробити таку красу?». Можливо, це одна з найточніших характеристик проекту «Арт-туризм»?
– Коли ми працювали на Жеваховій горі, теж цьому дивувалися. Але ще більш дивно, як з такої краси можна зробити такий бруд! Адже це питання духовної культури, у подібних місцях усе пов'язано саме з вихованням духу людського. Коли стикаєшся з такими об'єктами матеріальної культури, то розумієш, які дуже глибокі зв'язки існують між людиною та природою, минулим і майбутнім. І стає зрозуміло, що навчання мистецтву через мистецтво найдохідливіше, тому що це емоційно. Просто говорити – від цього користі небагато. А коли людина бере до рук пензля, олівець... Адже ми ще навчаємо живопису – проводимо майстер-класи для друзів, які їдуть з нами, для місцевих жителів, зокрема дітей. І це не минає даром: у наших щорічних Різдвяних і Великодніх виставках беруть участь діти, з якими ми спілкувалися на цих майстер-класах...
…У творчих експедиціях народжуються картини, фотографії і... вірші. Їх автор – Галина Вікторівна Лєкарєва-Нікітіна.
