Для міркувань пропонуємо дві цифри: 247 і 14. Різниця між ними, як бачимо, дуже велика. Але могла бути ще значнішою. Тому що спочатку, років два тому, першим стояло число 360.
Тепер пояснимо ситуацію. Ці цифри – уточнені комісією обласної ради дані про наявність водних об'єктів місцевого значення в Одеській області та кількість узятих в оренду на законних підставах.
До слова, водні об'єкти є в кожному другому районі області, а названі чотирнадцять – лише в декількох із них.
Під час численних дискусій, з'явилося рішення обласної ради від 18 листопада 2005 року, яке базувалося на Законі України «Про плату за землю». Відповідно до нього розмір орендної плати встановлюється в обсязі від одного до 10 відсотків від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що перебуває під водою. А якщо такої оцінки в цій місцевості немає, тоді орендна плата встановлюється у сумі не більше 20 відсотків від середньої вартості гектара орної землі в області. На сьогоднішній день ціна такого гектара становить 10160 грн.
Здавалося, все ясно і зрозуміло. Додамо, що, відповідно до статей 8 і 51 Водного кодексу України, розпорядником і орендарем водних об'єктів місцевого значення є обласна рада. А попередньо питання узгоджується також з обласним виробничим управлінням водного господарства і Державним управлінням охорони навколишнього середовища.
Про це доводиться ще раз докладно нагадувати, тому що й сьогодні деякі керівники районних держадміністрацій роблять вигляд, що про таке положення дотепер не відали, а тому діяли на власний розсуд і тлумачення.
Наведемо деякі результати такої «вольниці». Як встановила депутатська комісія облради, в Овідіопольському районі з 33 водойм місцевого значення за договорами оренди з облрадою експлуатується усього лише п'ять. Виявлено два об'єкти, які відображуються у звітах. Це «блюдця» по 8 гектарів: одне розташоване на території Прилиманської сільської ради, друге використовується СТОВ «Агрофірма «Петродолинське».
А всі інші водні ресурси роздані без укладання необхідних договорів про оренду. І всього цього не помітило керівництво району.
Ще гнітючіша картина виявлена в Комінтернівському районі. Тут значаться 104 водойми місцевого значення, які займають площу 2,3 тис. га. Інакше кажучи, кожен третій такий об'єкт в області перебуває саме в цьому регіоні. І знову – жодного договору з обласною радою. Навіть ті 12 водокористувачів, які під тиском обставин погодилися легалізувати свою діяльність, теж не квапляться укладати договори.
Та й навіщо їм поспішати? А раптом обійдеться! Ось ще у березні 2005 року було ухвалено рішення про дачу в оренду Олександрівського водосховища площею в 46,7 гектара. Але вже п'ять років тягнеться процес оформлення необхідної документації. І все сходить з рук.
Обласна рада дала 50 дозволів користувачам водних ресурсів на розробку нормативно-технічної документації для укладання договорів оренди. Але лише одиниці почали цю роботу. Більше того, деякі з них одержують відмову з боку районних керівників. Цим грішать і окремі районні ради, які не володіють законодавчою базою і ухвалюють рішення, що виходять за межі їхньої компетенції.
Проблема, про яку йдеться, була недавно ще раз обговорена на Координаційній раді з питань місцевого самоврядування при голові обласної ради. Основним доповідачем був начальник управління з питань природокористування апарату обласної ради Є.В. Смоленський. Він навів безліч прикладів порушення законодавства.
Зупинимося ще на двох досить важливих моментах. Сьогодні, коли ведеться активний пошук додаткових резервів для поповнення дохідної частини обласного та інших місцевих бюджетів, це джерело могло б бути більш відчутним. За підрахунками депутатів, тут можна одержати додатково до 10 млн гривень. Причому основна їхня частина осіла б у сільських бюджетах. Чим не привід самим сільським головам розібратися в ситуації, допомогти орендарям оформити документи, а не працювати в «тіні»? Чи та велика «тінь» на місцях все-таки когось ситно годує? На це запитання доручено відповісти обласній прокуратурі та правоохоронним органам. Охоронцям закону доведеться пояснити і свою досить нечітку позицію в цьому питанні.
На початку статті ми говорили, що число водойм місцевого значення за два роки зменшилося на 113 одиниць. З одного боку, наведена цифра ще потребує перевірки. Тому що помилкова статистика – один із способів уникнути сплати податків. А з другого боку – чи лише посуха тут винна? Відсутність договорів, а отже, і конкретних обов'язків орендарів дозволяє їм піклуватися тільки про свої доходи і не думати ні про зариблення водойм, ні про ремонт та підтримку гідротехнічних споруд. Хоча часто орендарі досить гучно вимагають компенсацію за нібито виконану роботу. Але хто потім це перевіряє? Та й підстав для компенсації немає, оскільки не укладений договір. Ось такий круговорот.
Тому Координаційна рада доручила обласному виробничому управлінню водного господарства із залученням відповідних фахівців вивчити і проаналізувати причини, які призвели до висихання багатьох водних об'єктів.
А Західно-Чорноморському державному басейновому управлінню охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства необхідно розібратися з використанням ресурсів місцевих водойм.
Доручення одержали і райдержадміністрації, і районні ради, на території яких розташовані водойми місцевого значення.
