Шановні колеги!
Святкування Дня архітектури – значна подія у громадському житті нашої країни.
Відомо, що людина для свого існування створює життєве середовище. З найдавніших часів цією справою займаються зодчі – архітектори. Вони проектують міста, будинки, квартири, враховуючи інженерні, економічні, екологічні, соціологічні потреби людей, творчо їх поєднують, втілюють в архітектурні образи і несуть відповідальність за якість своїх втілень.
Новий час, нові умови роботи потребують від вашої професії пошуку нових образів, нових наукових підходів і методів у творчості і роботі.
Тому з нагоди Дня архітектури України звертаюся до архітектурної громадськості міста Одеси та області зі словами щирого поздоровлення і побажання щастя, міцного здоров’я, натхнення і значних творчих успіхів у вашій праці на благо народу України.
Голова Одеської обласної ради М. Скорик
Є частка її праці
За останні три-чотири десятиліття обрис Березівського району стрімко змінювався завдяки спорудженню нових шкіл, дитсадків, будинків культури, житла для вчителів, багатьох інших соціальних та виробничих об’єктів. Невпізнано змінився і районний центр, у якому виріс новий житловий масив, з’явилися лікарня, телевежа, вузол зв’язку. Реконструйовано до сучасного рівня центральну частину міста. І у всьому – частка праці головного архітектора району Наталії Миколаївни Герескул.
А починала вона трудову діяльність з посади техніка Березівського техбюро обласного відділу у справах будівництва та архітектури ще 1972 року. Згодом стала інженером, старшим інженером цієї установи, а з 1984-го – головним архітектором району. Обов’язки і завдання на цій посаді досить широкі. Тут не тільки спорудження та благоустрій сільських населених пунктів. Архітектор району бере участь у визначенні територій та наданні земель для будівельних потреб, газифікації, інженерно-транспортних споруд, виробництва будівельних матеріалів, у контролі за використанням земель під забудовами. Без узгодження з архітектором не провадяться науково-дослідні чи проектно-розвідувальні роботи у сфері містобудування, не створюються нові фермерські господарства, не оновлюються топографічні плани і не обходиться багато чого іншого, усе просто важко перерахувати.
І якщо людина працює увесь вік на такій посаді при круговерті керівників та політичних течій, то тут треба погодитися із думкою: ця людина справді на своєму місці; це саме той випадок, коли фахівця справді важко замінити і коли сам спеціаліст державної служби не подає приводів для його заміни. Тут, мабуть, потрібне належне виховання, яке без батьківського прикладу просто неможливе.
Мама Наталії Миколаївни Герескул, Тамара Андріївна, працювала агрономом у районному управлінні сільського господарства. До роботи ставилася відповідально, з ініціативою, але ніколи не зловживала своїм службовим становищем. Діти – Наталія, Раїса, Олена та Юрій – це бачили. Мама була їм за приклад. Поважають вони її і за те, що прищепила бажання вчитися, забезпечила всім чотирьом вищу освіту. Наталія Миколаївна, в свою чергу, зробила все можливе, щоб вивчилася її донька Ольга. Вона закінчила спочатку той же заклад, що і мама – Одеську державну академію будівництва та архітектури, а потім – Одеський регіональний інститут державного управління. Працює зараз у апараті районної ради. Онук Сергій закінчив дев’ятий клас, до вибору професії має час. Але Наталія Миколаївна була б утішена, якби він обрав собі будівельну справу. Адже цей фах завжди потрібен людям.
За сумлінне виконання своїх службових обов’язків Н.М. Герескул неодноразово нагороджувалася почесними грамотами управління архітектури та містобудівної політики ОДА, а також відзнаками райдержадміністрації. Наталія Миколаївна активна громадська діячка, вона депутат Березівської міської ради. Сповнена нових творчих планів та задумів. Вважає, що генеральні плани сільських населених пунктів застаріли, вони потребують оновлення. На це потрібні певні кошти, про що треба вчасно подбати депутатам обласної, районної та сільських рад. Тут, на думку Н.М. Герескул, потрібна чітка взаємоузгодженість між згаданими органами влади. Як приклад, вона наводить співпрацю Березівської міської та районної з Одеською обласною радою у ремонті системи водопостачання залізничного селища міста Березівки. Відзначає особисту участь голови облради М.Л. Скорика у спорудженні підвідного газопроводу до села Ставкового (що дає можливість попутно газифікувати ще й Котовське та Данилівку), у ремонті покрівлі Будинку культури в Заводівці, капремонті дахів житлових будинків № 50, 51, 53 по вул. Гвардійській селища Раухівки, розробці проекту реконструкції дитсадка у цьому ж селищі.
Будівельні роботи у Березівському районі тривають. У поточному році за сприяння обласної державної адміністрації та облради здійснено капремонт комунальних доріг у Червоноволодимирівці, Яснопіллі та Ряснополі. Планується газифікація Степанівки, реконструкція дитсадка та подальший ремонт дахів житлових будинків у Раухівці. Є плани щодо ремонту сільських водопроводів та виконання інших важливих будівельних робіт.
І до всього цього, нагадаємо ще раз, докладається часточка праці та душі Наталії Миколаївни Герескул.
Олександр МИКОЛАЙЧУК,«Одеські вісті»
Ляльковий дім
За відповідного фінансування ремонт Одеського театру ляльок може бути завершено до початку театрального сезону 2011 року. Таку заяву після відвідин об'єкта 26 червня зробив голова обласної ради Микола Скорик.
Останнім часом обласний бюджет регулярно виділяв кошти на реконструкцію Одеського театру ляльок.
2007 р. – 148 тисяч гривень на виготовлення проектно-кошторисної документації щодо протиаварійних робіт.
2008 р. – 180 тисяч – на розробку проектно-кошторисної документації на капремонт будинку, а також 612 тисяч на виконання протиаварійних робіт, обладнання мансардного поверху, ремонт даху, часткову заміну електромережі та перепланування внутрішніх приміщень.
2009 рік – 1 млн 99 тисяч гривень на капремонт будинку і подальші протиаварійні роботи.
У нинішньому році з цією метою передбачено 2 млн 300 тисяч гривень.
– Для обласного бюджету це значна сума, – сказав Микола Скорик. – Але щоб завершити ці роботи, потрібно ще 3-4 мільйони. А якщо говорити про «театральний куточок» архітектурний комплекс українського та лялькового театрів, то з цією метою потрібно майже 15 мільйонів. Для нас це величезні гроші, тому звертатимемося до уряду і Президента з проханням виділити необхідні кошти.
Микола Леонідович також відзначив, що на недавній колегії Одеської облдержадміністрації розглядалося питання оптимізації мережі бюджетних культурних закладів. Адже часто роздуті штати і «розмивання» коштів не дозволяють як слід фінансувати ключові об'єкти.
Директор театру ляльок Йосип Меркович дуже хотів би завершити всі роботи вже до Нового року.
– Але я розумію, що це нереально. Чекатимемо. Микола Леонідович Скорик пообіцяв допомогти, і я йому вірю. А ляльки – це дивовижний, фантастичний світ. Скоро всі одесити зможуть у цьому переконатися.
Наталя БОНДАРЕНКО
Потрібна нова лікарня «швидкої»
Найбільш обговорюваним питанням на черговому засіданні виконкому Одеської міської ради стало будівництво двох об'єктів.
У першому випадку йшла мова про містобудівне обґрунтування спорудження лікарні швидкої медичної допомоги на території МКЛ № 10 по вулиці Малиновського. Спорудити її для Одеси зобов'язана фірма, яка одержала дозвіл на реалізацію масштабного проекту забудови території колишнього санаторію «Росія». Це стане її внеском у розвиток інфраструктури міста.
Щоправда, спочатку передбачалося, що лікарня швидкої медичної допомоги з'явиться на території МКЛ № 1 по вулиці Болгарській. Такий варіант було підтримано профільною комісією міськради, обговорювався навіть передбачуваний проект. І тому нова адреса, що прозвучала з вуст начальника управління архітектури і містобудування Бориса Бровіна, для багатьох стала цілком несподіваною.
Мер Одеси Едуард Гурвіц відзначив, що рішення повинно ухвалюватися тільки після виїзду на місце і всебічної оцінки ситуації, зокрема щодо під'їздів до лікарні.
Справді, на сьогоднішній день МКЛ № 10, що розташована неподалік від Малиновського ринку, практично протягом усього дня «замкнена» автомобільними пробками. І відповідь на запитання, як будуть через них пробиратися «швидкі», не очевидна.
Другою причиною дискусії на засіданні виконкому послужило затвердження містобудівного обґрунтування реконструкції скверу по вулиці Левітана. Вона передбачає появу дозвільного центру з музеєм космонавтики і пам'ятником Сергію Корольову на місці літнього кінотеатру «Луч», а також прокладання доріжок, установлення лав і освітлення.
Як виявилося, жителі довколишніх районів виступають категорично проти реконструкції, побоюючись, що зеленій зоні (єдиній у цьому районі) у результаті будівництва буде завдано непоправної шкоди. Подібні побоювання поділяють і члени комісії міськради з екології і надзвичайних ситуацій.
Члени виконкому погодилися з необхідністю скоротити обсяг забудови і провести додаткові громадські обговорення проекту з населенням.
– Якщо забудовник знайде спільну мову з людьми, реконструкція буде здійснена. А якщо не знайде, то ні, – резюмував обговорення Едуард Гурвіц.
Світлана МАРШИНА
«И дышит образом чертеж…»
Одеса з будь-якого погляду цікаве місто. Як відомо, вона розташована на одній широті з Міланом, Цюрихом, Берном, Будапештом. Тому не дивно, що клімат у нас помірно-континентальний. До освоєння краю наприкінці ХVІІІ століття тут був напівдикий степ з поодинокими поселеннями прийшлих завойовників та українських козаків, що втекли від утисків.
Сьогодні Одеса – це одне з найбільших міст півдня України, провідний порт. Для мене він дорогий, насамперед, людьми – історичними особистостями та літературними героями, моїми сучасниками, які живуть поруч або на сусідній вулиці.
Спасибо, город,
за надежность крова,
За встречу Пушкина и Воронцовой.
А тех, кого ты странно проглядел,
О них, прошу тебя, уже ни слова, –
Такой уж выпал им на всех удел!
А ще це місто-пам'ятка. Ось відомий Одеський театр опери та балету. Ця будівля захоплює своєю вишуканістю і чудовою акустикою. Поруч, на Театральній площі, стоїть ще один архітектурний шедевр – Англійський клуб, у якому свого часу розташовувався Одеський музей морського флоту. На жаль, нинішньому поколінню управлінців та музейників не вдалося уберегти його від пожежі. І стоїть його коробка як докір владі і кожному з нас.
У будинку колишньої Біржі сьогодні розмістилися батьки міста, засідає міська рада. Будинок дивиться на Думську площу, яка стала місцем різних політичних акцій, і легендарний Приморський бульвар, ніби освячений присутністю тут пам'ятника О.С. Пушкіну:
Искрится мыслью ямб российский
И дышит образом чертеж,
И долетают с моря брызги,
Когда по краешку идешь.
Морський фасад міста прикрашений житловими і палацовими будинками, добре, що більшість з них вдається утримувати у пристойному вигляді. Взяти хоча б готель «Лондонський», описаний не в одному літературному творі, або будинок Палацу моряків, який ще не поцінований гідно.
Далі – дивом вцілілі всесвітньо відомі Потьомкінські сходи, їх уславив фільм Сергія Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін». Це, без перебільшення, парадні ворота міста, де кожного прибульця зустрічає герцог Ришельє, який привів наш край до свого «золотого століття».
Закінчується бульвар Воронцовським палацом, який потребує для свого збереження чимало коштів і зусиль сучасників, щоб не було соромно перед нашими предками і, передусім, перед Михайлом Семеновичем Воронцовим.
Вінчає Приморський бульвар витончена білокам’яна коллонада – також архітектурна пам'ятка минулих епох:
Коллонада. Военная гавань.
В летаргической дреме вода.
Лишь случайного облачка саван
Проплывает, не знаю куда.
Повертатися назад, до міста, з виходом на Катерининську площу, найкраще єдиним у цьому районі тихим «кривоколенным Воронцовским переулком, как стетоскоп приникшем к морю и мирам…», де чимало є оригінальних споруд (як, наприклад, будинок з «однією» стіною), дворів і двориків.
І нарешті, ось вона, Катерининська площа з пам'ятником хресної матері Південної Пальміри і батькам-засновникам міста, з недавно відреставрованим ансамблем чудових будинків зі своєю історичною нелегкою долею.
На мій погляд, найкраще визначні пам'ятки старої Одеси оглядати у серпні:
Август, август…
плавность перехода
Или перелета, так верней,
Не чего-нибудь – самой природы
В голубую область сентябрей.
А можливо, раннього вересня, коли на місто опускається уже благодатна прохолода, мрячить ледве помітний дощик, який не заважає споглядати і сприймати шедеври, «музыки, застывшей в камне». Читати на фасадах імена зодчих, які уславили місто і забезпечили собі вдячну пам'ять нащадків: А. Бернардацці, Ф. Боффо, Ф. Гонсіоровський, Л. Оттон, Ю. Дмитренко...
Іван КАМЕНЕЦЬКИЙ
