З 11 по 18 липня в Балті проходить ювілейна виставка талановитого художника Б.О. Кольцова.
Нещодавно мені поталанило потрапити на гостини до самобутнього талановитого художника Бориса Онисимовича Кольцова. Він одразу запросив до своєї майстерні – у свій загадковий та незвіданий світ майстра пензля. Усі стіни та стелажі були завішані – закладені натюрмортами, пейзажами, портретами.
Які барви, які несподівані ідеї! Споглядаєш картини Кольцова і ніби входиш у них, бачиш світ його очима… Якими чудовими постають знайомі з дитинства вулиці міста, пейзажі його околиць, обличчя наших земляків! Недарма кажуть, що всі талановиті люди живуть в іншому світі. Світ Бориса Онисимовича добрий і чудовий. Він ніби не помічає брудних, неприбраних вулиць, необлаштованих фасадів нашого міста, непривітних перехожих. Його картини випромінюють таку позитивну ауру, що хочеться на них дивитися ще і ще. Виставки картин влаштовуються лише у дні ювілейних дат автора. І то завдяки вірним друзям. Втім, їх вже належним чином оцінили шанувальники прекрасного у Вінниці та Києві, де свого часу виставлялись картини Бориса Онисимовича.
– Галерея потрібна не мені особисто. Вона потрібна місту, його людям, особливо підростаючому поколінню, яке, на жаль, виховується здебільшого на жорстокості, на насильстві, які ніби навмисне останнім часом пропагуються по телебаченню, в пресі, – висловив свою думку художник. – А нам просто пощастило. Бо післявоєнна дітвора захоплювалася поезією, музикою, малюванням. Це ж у нашому будинку піонерів займалися в різних гуртках і поет Володимир Куликівський, і космонавт Георгій Шонін та багато інших відомих нині людей.
…Про Будинок піонерів спогади особливі. Адже сюди він щоразу прибігав, як випадала вільна година. Педагоги були хоч і вимогливі, але цікаві. Борис старався, аби потім, на виставці робіт гуртківців, посісти перше місце.
Борис Онисимович багато чого хорошого встиг зробити у своєму житті. Він, як справжній чоловік – має двох синів, посадив чимало дерев (чудовий сад прикрашає його затишний двір). А скільки збудував, то вже й важко порахувати! Адже все життя пропрацював будівельником, очолював великі організації. Проте чимало з того вже зруйновано. Зате є один об’єкт, а вірніше, витвір мистецтва, який стоятиме віки – це старообрядницька церква Введення в Храм Пресвятої Богородиці. Проект розробив особисто Б.О. Кольцов, а також особисто доклав чимало сил та здоров, я аби він якомога швидше був збудований. А потім ще й куполи виготовив – що взагалі, здавалося, було неможливим зробити в домашніх умовах. Але тепер вони є окрасою не лише церкви, а й міста. Коли прийшов час внутрішнього оздоблення, Борис Онисимович, не довго роздумуючи, взявся за цю роботу. Потім його запрошували й в інші храми, і за свою роботу він ніколи не брав гроші. «Я за Бога грошей не беру».
Майже щодня майстер пензля проводить у своїй майстерні.
Як не дивно, але дружина за це його не лає і навіть не дорікає. Олександра Михайлівна – теж творча людина. Як справжня берегиня, завжди вважала своїм головним обов’язком створювати умови щоб сім’я жила дружно, щоб в домі було затишно. Жити за Божими законами – значить любити людей і весь навколишній світ – тоді й світ буде чарівним, – вважає вона. Шура, як ніжно називає її Борис Онисимович, перший глядач, суворий, але справедливий критик, добрий порадник і помічник. Недарма Борис Онисимович створив не один її портрет.
…Останнім часом, як розповів художник, багато часу приділяє духовній тематиці. Зачаровує його остання воістину філософська картина « Все в руках Господніх», де на божественно блакитному тлі дві руки утримують чоловіка, дружину та малу дитину – сім’ю.
На виставці з нагоди 75-річного ювілею виставлена лише незначна частина доробку художника. Його роботи – то справжнє надбання не лише для нашого району,а й для всієї України. Дивно, що досі така творчість не оцінена достойно на державному рівні. З цього приводу, щоправда, художник не засмучується – він отримує задоволення від самого процесу. Як на нього, то якщо Бог дав йому цей талант, то він має його сповна реалізувати.
