Кому господарювати на землі?
ВасильКомаров,
голова правління СВК
«Росія», Саратський район:
– Не помилюся, якщо скажу, що буквально усі сільгоспвиробники з величезним інтересом ознайомилися з Вашим Посланням до народу, шановний Вікторе Федоровичу. Адже кожен сільський трудівник уже не перший рік сподівається на позитивні зміни. На мій погляд, проблема реформування сільгоспвиробництва у Посланні Вами лише позначена, без вказування на механізми її розв’язання. Цілком згодний з тим, що Україна повинна стати житницею Європи. Справді, українському сільгоспвиробникові це до снаги цілком. Проте держава не повинна ставитися до сільського господарства, як до нелюбої пасербиці, як це було особливо в останні роки. Виходило так, що у процесі реформування становище на селі не поліпшувалося, а навпаки, ставало гіршим.
Цього зазнав я сам. Понад 40 років мені довелось трудитися на селі. У період незалежної України двічі піднімав з руїни і відновлював СВК «Прогрес» та «Росія», спустошені безвідповідальним керівництвом. Але ж у багатьох випадках земля так і не дочекалася справжнього господаря. «Грошові мішки», котрі приїжджають у міцні господарства, пропонують селянам продати свої паї. А у деяких випадках то обманом, то підкупом відбуваються відверті рейдерські захоплення. Після них часто залишаються знедолені села. Такі ж молодці часто бувають і у нашому селі Кулевчі, безсоромно зазіхаючи на результати дружної колективної праці. А законодавчого захисту від рейдерів у нас практично немає. От його і потрібно напрацювати.
Вважаю, держава повинна розуміти, що основну ставку слід робити на великі сільгоспвиробництва. І всіляко намагатися їх зберегти, а не віддавати на відкуп заїжджим «грошовим мішкам», які не мають чітких уявлень про сільське життя і сільську працю. Нам дуже хотілося б, щоб держава і Ви особисто, як Президент, пройнялися нашими турботами. Існує, наприклад, величезна проблема з пільговим кредитуванням, державною компенсацією за ту чи іншу продукцію. Крім того, виходить, що ми на свій страх і ризик вирощуємо сільгосппродукцію, не знаючи, чи потрібна вона державі? І це при таких дорогих енергоресурсах!
Сьогодні сільгоспвиробників дуже хвилює гостра проблема щодо розвитку тваринництва. Збиткову, але вкрай необхідну галузь не кожен візьметься розвивати. Адже закупівельні ціни на продукцію просто смішні: молоко – по 2 гривні 30 копійок за літр, кілограм яловичини або свинини по 8-9 гривень. Працюємо наосліп, так і не знаючи точно, чи буде якась віддача від тяжкої селянської праці? От якби існували держзамовлення або контракти з державою, тоді б селяни могли спокійно працювати на своїй землі. Сподіваюся, що моя думка, як людини, котра присвятила життя сільському господарству, буде врахована при проведенні реформ на селі.
Чекаємо на податкові канікули
ВікторКолпаков, підприємець,
смт Фрунзівка:
– Шановний пане Президенте, зі мною погодиться більшість підприємців, які займаються малим та середнім бізнесом, що останнім часом справді зросла кількість перевірок різноманітними службами. Тож істотне скорочення контролюючих органів, про що Ви говорили у своєму Посланні до українського народу, сприятиме діяльності підприємців.
Хотілося б, щоб втілилися в життя Ваші слова про податкові канікули для малого та середнього бізнесу, адже саме тут відчувається значний податковий прес. Необхідне подальше удосконалення роботи дозвільної системи, щоб спростити процес отримання документів на оформлення земельних ділянок, присвоєння кадастрового номера, дозволу на спорудження торговельних точок тощо.
Коли приходить до влади нова команда, кожен має надію на покращення життя, на позитивні зміни в державі. Звичайно, на це треба немало часу, та всі ми знаємо, що український народ терплячий. Головне, щоб реформи, які Ви запроваджуєте, пане Президенте, приносили користь суспільству та поліпшували життя пересічного громадянина.
Селяни просять стабільності цін
Анатолій Бондаренко,
директор приватного
сільськогосподарського підприємства
ім. Б. Хмельницького,
депутат Березівської районної ради:
– У програмній промові, виголошеній Вами, шановний Президенте, мене, як аграрія, найбільше зацікавили пріоритети розвитку сільськогосподарського виробництва. Для аграрної країни це важливо, адже при успішній політиці щодо сільського господарства можна розраховувати на позитивні зрушення і у багатьох інших галузях.
Підтримую Ваш курс на становлення країни як житниці Європи. Добре, що Ви, Вікторе Федоровичу, пропонуєте припинити адміністративне втручання держави у ціноутворення на сільгосппродукцію, виключити з управлінської практики обмеження на експорт зерна і, врешті, завершити довгий і тернистий шлях до створення прозорого ринку землі.
Розуміємо, що оновлений державний курс на зміцнення економіки потребує не тільки нашої підтримки на словах, а й конкретними справами, спрямованими на його втілення. Наше господарство за відчутної підтримки з обласного бюджету перед нинішніми жнивами придбало новий зернозбиральний комбайн, і ми зберемо врожай вчасно та без втрат.
Але спокою на селянській душі поки що нема. Бо нема стабільності у цінах на зерно. Ми підрахували, що собівартість тонни ячменю обійшлася нам у 650 гривень. Саме таку закупівельну ціну нині нам пропонують зернотрейдери, хоча донедавна давали удвічі більше. Можливо, це тимчасове явище. Але нам потрібні живі гроші на пальне сьогодні. І взяти їх можна тільки з продажу нового врожаю. Хто, крім Держрезерву, Аграрного фонду допоможе нам у скрутну хвилину? Гадаю, що Вам, шановний Президенте, не все доповідають так, як воно є у реальному житті.
