Тривкий, тривалий
Подібнозвучні, але не однозначні слова. Перше означає міцний, непіддатливий на зовнішні впливи. Ось як читаємо в Лесі Українки: Як буде мур готовий, прийдуть люди і докінчать хати, палати й храми, під захистом тривкимїх праця буде.
Звідси – термінологічні означення: тривкеначиння (так у ткацтві називають износоустойчивое оборудование), тривкийматеріал (Дубові діжки – найтривкіші– з живих уст), вогнетривкий(вогнетривка цегла - рос. огнеупорный кирпич).
Щодо тривалого,то цей прикметник передає поняття «длительный»: Знову настала триваламовчанка (Собко), Тривалі бої точилися за Київ (з газети). Але й від тривкогодещо в собі має, особливо з префіксом ви- (витривалий): витривалийдо посухи сорт пшениці (рос. стойкий); витривала,добре натренована команда (рос. выносливая).
Трудний
Росіяни не дуже люблять наголошувати в якісних прикметниках останній склад. Частіше ставлять наголос десь посередині. А якщо вже акцентують кінець слова, то змінюють і його закінчення: толстый – Толстой, грязный – Грязной, старший – старшой.
Російське чиновництво перенесло цей звичай і на українські прикметники, зокрема на ті з них, що виконують роль прізвищ. Хто був Вербовий,той став Вербовой,Лозовий– Лозовой,Громовий– Громовой, навіть Куріннийперекрутилося на Курінной,а далі й на Куренной.
З українським прикметникомтрудний«зближувачі» мов повелися в засобах масової інформації інакше: закінчення -оййому не притулили, бо й самі росіяни такого з цим прикметником не роблять, зате перенесли наголос із кінця на середину (трудний).
Не стало правильного наголосу – не стало й правильного вжитку. Рідко хто тепер, наприклад, скаже трудний замістьважко хворий, трудний(момент) замістьскрутний чикритичний, трудна (ходанина) замістьвиснажлива.
Речення зі словом труднийчерез отой наголос посередині багатьом здавалися суто російськими. І вони для передачі поняття обмежили мову лише до прикметника важкий.Не завадило б додати йому до гурту також нелегкий(він навіть ближчий за змістом), тяжкий(Тяжкі часи – Стороженко). А ще краще було б повернути трудномуйого рідний наголос і вживати це слово в усіх значеннях, як уживає народна мова й класична література:
1) Стоящий большого труда. Се… мої власні труднігроші(Рудченко)
2) Удручённый. Трудний сяду і заплачу, що Ярини я не бачу (Головацький)
3) Уставший. Мати з великої оруди та й гей труднібули (Федькович)
4) Тяжело больной. Там такий трудний,що навряд чи й устане (з живих уст)
«Родичам» трудноготеж варто повернути властивий наголос – це їх дуже увиразнить. Наприклад, трудовий: Трудовий хліб, Трудовігроші(Грінченко). Наголос тут яскраво підкреслює зміст слова: зароблений власною працею. Те саме: Трудовий чоловік (Грінченко), Трудовий народ (за анологією до Грінченка). Наголос добре відтінює зміст: трудячий, трудящий, працьовитий.
До речі, про останнє слово. Його часто уподібнюють до російського, що складається з двох слів (труд + любить), і пишуть працелюбний.Такі «винаходи» тільки захаращують мову, лишаючи за бортом питомі слова.
Убогий (вбогий)
Не було наміру розглядати відомий українсько-російський паронім. Але радіо якось сказало: «Ці убогі витвори фантазії», – і змусило хоч коротенько нагадати читачам те, що здавалося віддавна знаним. Убогий (вбогий) українською мовою – це бідний, незаможний, небагатий: Що вбогий,що багатий – у Бога однаково (приказка).
Убогийросійською мовою – ущербный.Тому згадані витвори фантазії радіожурналістові слід було назвати нікчемними, недолугими, жалюгідними, мізерними, нужденними,бо саме ці прикметники відтворюють у нас російське поняття «убогий».
Невеличке пояснення до останнього слова в ряду синонімів. Нужденнийможе бути відповідником рос. убогомулише в переносному значенні (нужденний,тобто миршавий, змучений, перемучений вигляд; нужденне,тобто позбавлене радощів, життя). Тому не слід плутати його (за звукоподібністю) з рос. нуждающийся,що має вжиток лише в прямому значенні. «Помощь нуждающимся» перекладаємо: Допомога тим, хто її потребує, а не так, як пишуть у газетах, - Допомога нужденним.
Хрещений
Хрещенийбатько, хрещенамати – так віддавна в Україні називають людей, що вводили дитину в хрест – держали до хреста. Росіяни теж мають такі назви – крёстный отец, крёстная мать, але часом їх скорочують. Хрещену матір називають крёстная,хрещеного батька – крёстный.Деякі журналісти намагаються йти за цим зразком. Не треба! Для передачі понять одним словом у нас є власні назви: нанашкоі нанашка.
