Одеське обласне товариство інвалідів у травні-липні 2010 року провело анкетування. Мета – виявлення порушень виконання Конвенції ООН «Про права інвалідів», яку ратифікувала Україна. Одним із районів, де було проведено таке анкетування, став Татарбунарський.
Проаналізувавши анкет, можна констатувати: у районі порушуються ст.ст. 25, 28 Конвенції. Є три основні проблеми: це матеріальний рівень життя, медичне обслуговування і житло-побутові умови.
Нагадаємо, що статтею 28 «Достатній життєвий рівень і соціальний захист» даної Конвенції передбачено, що «…держави-учасниці визнають право інвалідів на достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей, що включає достатнє харчування, одяг та житло…», «…право на безперервне поліпшення умов життя…» та «…вживають належних заходів до забезпечення та заохочення реалізації цього права без дискримінації за ознакою інвалідності…»
Стаття 25 Конвенції – «Здоров'я» говорить: «…держави – учасниці надають ті послуги у сфері охорони здоров'я, що необхідні інвалідам безпосередньо з причини їх інвалідності, включаючи ранню діагностику, а у відповідних випадках – корекцію та послуги, покликані звести до мінімуму і запобігти подальшому виникненню інвалідності, зокрема, серед дітей та літніх людей…»
За результатами анкетування, 52% респондентів було відмовлено у одержанні кредиту через інвалідність. Чверть опитаних впевнені, що медичні заклади району порушують лікарську таємницю та розголошують конфіденційну інформацію про них.
Половина респондентів зверталося до державних та недержавних органів влади по допомогу. У 50% випадків допомогу було надано у повному обсязі, що не може не тішити. У 87% випадків інваліди зверталися до органів місцевого самоврядування, у 77% – до державних (недержавних) організації, у 72% – до органів соціального захисту населення та у 34% – по юридичну допомогу до адвоката. 16% із числа тих, хто звернулися по дану допомогу, було відмовлено.
46% опитаних відчували стосовно себе неповагу з боку навколишніх громадян через інвалідність, а 40% опитаних відмовляли у безкоштовному медичному обслуговуванні. 24% вказали в анкетах, що їм відмовляли у прийманні на роботу без грошової «подяки» роботодавцеві, що є проявом корупції, порушенням конституційних прав громадян України.
40% анкетованих інвалідів не знають про своє право на пільги при одержанні освіти.
Пандуси, як правило, відсутні у житлових будинках, жеках, інших установах інфраструктури населених пунктів та на тротуарах. 46% вважають свій рівень забезпечення інформацією низьким.
Усе це сухі цифри статистики, але за ними реальні люди та реальні проблеми, з якими вони живуть. Якщо придивитися та вдуматися у цифри, то картина вимальовується не така вже й оптимістична, як хотілося б.
Відмову в одержанні кредиту через інвалідність можна розцінювати як елементарну дискримінацію людей, у яких існує та або інша проблема зі здоров'ям. Але якщо людина зважилася на таке відповідальне рішення – брати кредит, отже, вона реально розуміє, що у змозі його віддати. Основною причиною такого рішення є дороге лікування або побутова техніка першої необхідності, така, наприклад, як холодильник. Без неї прожити і здоровій людині сьогодні неможливо, ну, а інвалідові, для якого зайвий похід до крамниці по продукти харчування – то непереборні труднощі, і поготів. Також складно прожити інвалідам без нормального за усіма нормами медичного обслуговування.
Особливо важливим для людей із обмеженими фізичними можливостями є спілкування. Тому необхідно мати таке місце, куди б вони могли прийти та поділитися своїми радощами або прикрощами, одержати пораду і просто почути слова підтримки, організовувати клуби за інтересами, провадити різні культурні заходи. Відсутність такого приміщення у Татарбунарському районі – ще одна із болючих тем. А без нього неможлива самоорганізація та об'єднання інвалідів району, неможливе проведення культурних заходів, створення різних творчих та спортивних колективів, щоб бути репрезентованими на місцевому, регіональному, національному та міжнародному рівнях. Усе це – грубе порушення прав інвалідів на нормальну якість життя.
Одеській обласній організації інвалідів передує трудомістка робота щодо розв’язання найгостріших проблем, на яких акцентували увагу інваліди Татарбунарського району. Для цього необхідно об'єднання зусиль місцевої та регіональної влади, громадських організацій, небайдужих до цих проблем комерційних структур, необхідний конструктивний діалог у суспільстві.
