30 вересня Україна відзначила Всеукраїнський день бібліотек. Бібліотека села Іллінки Біляївського району одержала до свого свята своєрідний подарунок – кілька сот книжок, зібраних співробітниками апарату Одеської облради.
На сьогоднішній день бібліотечна мережа Одещини – це 866 установ з 15-мільйонним книжковим фондом. Незважаючи на зростаючу комп'ютеризацію, людина не схильна відмовлятися і від звичної книжки, яку так приємно тримати в руках. Проблема швидше полягає у оновленні книжкового фонду – особливо для установ у сільській місцевості. Тому кілька сот книжок різноманітної тематики – які нехай і побували у вжитку – стали цілком доречним подарунком.
Сам голова обласної ради Микола Скорик подарував Іллінській бібліотеці книжку про життя легендарного одеського губернатора Михайла Воронцова.
– Граф Воронцов – це людина, яка багато в чому сформувала наш регіон, – сказав Микола Леонідович. – Навіть за радянського часу, коли діячів Російської імперії належало більше лаяти, пам'ятник Воронцову стояв, та й діяльність Михайла Семеновича в цілому оцінювалася позитивно. Він проявив себе з різних сторін як дуже потужна інтелектуальна особистість. І я гадаю, що його життя буде гідним прикладом для молодого покоління.
Бібліотеки у нашому регіоні – це одне з проблемних питань. Фраза «культура у нас за залишковим принципом», на жаль, живе дуже довго. Докладатимемо всіх зусиль, щоб наші бібліотеки були у гідному вигляді. Сьогоднішній подарунок – це була не стільки моя ініціатива, скільки ініціатива співробітників апарату облради. І дуже хотілося б, щоб ми хоч потроху повернули молоді ту зацікавленість у книжках, яка була у хлопців і дівчат мого покоління.
Доки література вантажилася у невеликий мікроавтобус, ми поспілкувалися з деякими дарувальниками.
– Колись, у 80-ті роки, мені довелось працювати у сільській школі, – розповідає Ірина Лашкул, помічник першого заступника голови облради. – І я дуже добре знаю, що таке сільська бібліотека. Це невеликий острівець культури, знань, спілкування. Гадаю, це дуже добра акція, і кожна книжка, подарована моїми колегами, знайде свого читача. Я принесла з дому майже десяток книжок: сучасні зарубіжні письменники, кілька довідників, юридична енциклопедія, а також книжки, які знадобляться службовцям органів місцевого самоврядування. Мої колеги теж подарували чудові книжки.
А от серед літератури, пожертвуваної співробітниками управління з майнових питань Одеської облради, переважали детективи.
– Можливо, це пов'язано з тим, що робота у нас досить непроста – оренда, приватизація майна. От працівники і люблять детективи, – жартує начальник управління Олексій Єремиця. – Хоча літературу вони читають різну. Особисто я подарував фотоальбом Одеської області.
Не менш активними виявилися і співробітники управління документального забезпечення. Їхній керівник Ірина Данилова вважає:
– Іноді буває у сім’ї багато книжок уже перечитаних, і хотілося б поділитися з кимось, але не завжди знаєш з ким. У місті книжки придбати легше, ніж у сільській місцевості, та й тематика різноманітніша. Гадаю, людям сподобаються нові надходження. А ми як управління документального забезпечення, зі свого боку, дібрали кілька тематичних книжок щодо складання документів, збірник нормативних актів по самоврядуванню. Акція хороша і корисна. Гадаю, такі заходи потрібно провадити якнайчастіше і охоплювати якнайширше коло людей.
Завідувачка бібліотеки села Іллінки Зінаїда Павлівна Кулик працює на своїй посаді понад 30 років. Місцева «читальня» – філія централізованої бібліотечної мережі під номером 20. На балансі – 7514 примірників різних видань.
– Звичайно, для такого великого села це дуже маленький фонд, – вважає Зінаїда Павлівна. – За цей рік я одержала всього дві посилки з книжками 15 і 21. З них половина дитячих, а інформативних, для вчителів – у мене немає... Але ж люди ходять, читають, багато чим цікавляться. Велике спасибі Миколі Леонідовичу, гадаю, читачів у мене ще додасться.
Наша співрозмовниця сміється, що тепер, для того, щоб розсортувати всі привезені книжки і оформити папери на кожну, їй знадобиться цілий місяць. Але це досить приємна турбота. Бібліотекар сьогодні – це й інформаційні години у школі, і інші форми роботи з читачами. Звичайно, хотілося б ремонт зробити у приміщенні Будинку культури, де розташована бібліотека. Але, з другого боку, Зінаїда Павлівна згадує і зовсім вже голодні часи, коли вона – сільський бібліотекар – одержувала всього лише 28 карбованців (менше, ніж сторож у тім же БК).
– Але ми вижили, і фонди зберегли, тому що залишилися люди, закохані у свою справу, – говорить вона.
І бажає своїм колегам-бібліотекарям терпіння й оптимізму.
