Мариністика й підводні камні
В Одесі створено осередок Всеукраїнської спілки письменників-мариністів. Керівником осередку мариністів Одещини обрано капітана 1-го рангу запасу ВМС України, підводника Олександра Олександровича Калиниченка. Членами осередку стали відомі мариністи, які на своєму творчому рахунку мають уже далеко не по одній книжці на морську тематику.
На книжковій «Зеленій хвилі», що проходила у цьому році на Дерибасівській, мариністи чудово заявили також і про себе, а деякі отримали навіть дипломи. А про те, що морська тематика є актуальною, свідчить щойно проведена на базі інституту філології Бердянського державного педагогічного університету міжнародна наукова конференція «Мариністика в художній літературі» за участю Всеукраїнської спілки письменників-мариністів. На конференцію були запрошені доктори й кандидати наук, викладачі навчальних закладів, магістри, студенти, письменники-мариністи.
Учасники конференції могли запропонувати теми для обговорення в межах тематики конференції, що вигідно мав би репрезентувати Олександр Калиниченко своєю науковою працею «Когорта або роль українського чинника в зародженні, становленні та розвитку підводної військової справи (1595 – 1995)». Це історичне дослідження, будучи самостійною роботою, як сказано в анотації, у той же час є продовженням авторської серії книжок «Командор» (про службу на атомних підводних човнах Тихоокеанського флоту) та «Корвет» (про службу на надводних кораблях ВМС України). Схвальні відгуки з боку рецензентів Національного університету оборони України (Київ) та академії ВМС України (Севастополь) дозволили використовувати «Когорту» як навчальний посібник для офіцерів та курсантів українського флоту. До речі, в ній використані майже невідомі раніше широкому загалові матеріали, що стосуються безпосередньо Одеси і визначних людей, котрі вписали золотими літерами свої імена в історію Південної Пальміри.
На мій подив, з незрозумілих причин, всупереч клопотанню Асоціації ветеранів-підводників, «Когорта» чомусь вилучена з плану і не допущена до друку в серії книжок, які видаються Одеською міськрадою.
Я ж планував виголосити промову на тему «Зображальні й виражальні можливості ліричної мариністики (автокоментар до власних збірок)», та, на жаль, з багатьох об’єктивних причин (зокрема, через брак коштів) одеські мариністи на цій міжнародній конференції репрезентовані не були.
Одначе ми плануємо обов’язково взяти участь у 2-й конференції Всеукраїнської спілки письменників-мариністів, яка має відбутися 8-9 жовтня ц.р. у Миколаєві і приурочена до 90-ліття Національного університету кораблебудування ім. адмірала С.Й. Макарова, де учасників очікує презентація книжок, виставка-розпродаж авторських творів, а також презентація альманаху Спілки письменників-мариністів «Вітрила творчості».
Мені також поталанило завершити роботу над поемою про героя-підводника «Семен Коваленко», яку відомий композитор Петро Леонідович Лойтра вже поклав на музику, створивши для цього вокального циклу шістнадцять пісень. Справа лише за спонсорами. Для інформації – капітан-лейтенант Семен Іванович Коваленко, командир субмарини Північного флоту «Щ-403» на початку війни став прототипом головного героя художнього фільму «Командир щасливої «Щуки», якого талановито зіграв актор Вельямінов. А правдою про С.І. Коваленка ми повинні завдячувати Ларисі Іванівні Снісаренко-Єзерській, яка доклала багато зусиль та часу для пошуку архівних матеріалів з цього питання як на Батьківщині, так і за кордоном.
Дмитро ШУПТА
Дмитро ШУПТА
«Подвиг підводника»
Уривок з поеми
Присвячується пам’яті легендарного героя-підводника Семена Івановича Коваленка
***
Сказилось пекло крижано-вогненне –
Весь екіпаж повис на волоску.
"Задрайте люк!
Занурюйтесь без мене!" –
Був клич на капітанському містку.
Побачив ще трасуючу гірлянду
І клич в напівнестямі вже подав…
"Занурюйтесь без мене!" – дав команду
Й нічим про себе більш не нагадав.
У човні товариство поіменне.
Поранений герой ще не мерцвях.
І клич його: "Занурюйтесь без мене!"
Відлунивсь на ворожих кораблях.
А море бушувало зборозненне.
Знетямив капітана болю згуст.
"Задрайте люк!
Занурюйтесь без мене!" –
Це й підсвідомо вирвалося б з уст.
Не можна той наказ переінакшить –
Святої правди нікуди дівать.
"Занурюйтесь без мене!"
Це не значить,
Що хтось хотів себе урятувать.
Єдиновірно, хоч було зухвало,
Під градом куль піти у царство риб.
"Занурюйтесь без мене!" – пролунало.
Задраїть люк і поринати вглиб.
Так субмарину ти не візьмеш, враже,
Хоча й ідеш зухвало на таран.
"Занурюйтесь без мене!" Кожен скаже.
Скомандував так справжній капітан.
Цей клич останній був, як подарунок
Того, хто душу не посмів ганьбить.
"Занурюйтесь без мене!" Той рятунок
Для екіпажу він ще зміг зробить.
Казилося кипіння хвиль шалене,
Та капітан уже про це не знав.
"Задрайте люк! Занурюйтесь без мене!" –
І непритомний він би так сказав.
У капітана був спаситель-анґел,
Він жертву уберіг від хвильних орд.
"Занурюйтесь без мене!" – чув Портсангер –
Норвезький розколошканий фіорд*.
*Фіорд (норв. fjord) – вузька і на десятки кілометрів витягнута у довжину, глибока, часто розгалужена морська затока з крутими та високими берегами. Особливо фіорди характерні для Норвегії.
***
В морі мертвих медуз
Плаває хвиля остання.
З білим крилом чорногуз
Чує зозулі кування.
Тиша сумирна на дні,
Неба сумне нависання.
В небі ковтають вогні
Наші прощання й чекання.
