Електровоз «Володимир Ленін» став «локомотивом смерті»
Наприкінці минулого тижня число загиблих у моторошній автокатастрофі поблизу Марганця знову зросло. У Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І. Мечникова, куди машинами санавіації незабаром після ДТП довезли з Марганця тяжкохворих, померла Олена Гончаренко, 1936 року народження, яка їхала з подругою на ринок. Зараз у медзакладі перебувають вісім пасажирів розчавленого електровозом ВЛ8 автобуса. Їхній стан медики клінлікарні та провідні професори Дніпропетровської медичної академії оцінюють як «середньої тяжкості». Двох поранених переведено з реанімаційного відділення до травматологічного, отже, їхньому життю уже нічого не загрожує.
Слідство тим часом відпрацьовує кілька версій ДТП, включаючи можливу приналежність загиблого водія автобуса Миколи Гречка до однієї з деструктивних релігійних сект. Чутки про це йдуть переважно з довколишніх православних парафій.
Господар приватного автопідприємства «Івасенко», якийсь Ілля Івасенко, для правоохоронців тимчасово недоступний. Розшукуваний бізнесмен, у розпорядженні якого були всього лише два автобуси (обидва курсували між Марганцем та Городищем), міг би розповісти слідчим багато важливих подробиць щодо підлеглого. Гречко влаштувався до ПП «Івасенко» всього 2 місяці тому.
Вдова покійного водія чутки про те, що надійшов «з неба» заклик одночасно умертвити півсотні людей як «жертв Всевишньому» геть заперечує:
– Микола ні до яких сект не ходив, і до церкви теж, хоча і хрещений, та іноді читав Біблію, – говорить Тамара Іванівна. – Взагалі чоловік був водієм «від Бога», – обережним, дуже акуратним, взагалі непитущим. Він просто не міг заїхати на переїзд при червоному заборонному сигналі! 33 роки він повертається увечері додому, а зараз не повернеться; що мені тепер робити?! У вівторок вранці він почувався чудово, як завжди, поцілував мене, сказав: «Я пішов». І все...
У водія залишилися дві доньки віком 31 і 16 років, а також онук. Сусіди, та й практично всі мешканці Марганця зараз як можуть підтримують Тамару Іванівну. Ніхто з них не вірить, що дуже досвідчений водій зробив «дитячу» помилку на залізничному переїзді.
33-річна Оксана Бойченко була однією з перших, кого МЧСники витягли з купи металу, яка ще недавно звалася «Еталоном».
– Перед самим виїздом з Городища водій довго колупався у моторі, щось ремонтував, – згадує пацієнтка Дніпропетровської лікарні ім. Мечникова. – Якби він не возився на стоянці, ми б виїхали раніше і не потрапили б під поїзд. Перечекавши на переїзді, доки промчить електричка, водій рушив з місця. Ми кричали йому, щоб зупинився, що йде поїзд, але він однаково їхав прямо йому під колеса! Чи то він не бачив синій електровоз, чи то... спеціально їхав під нього.
Лікарі діагностували в Оксани серйозний струс мозку і безліч ран по всьому тілу.
– Швидше за все, на тлі зелені водій автобуса не помітив синій локомотив, до якого було метрів 500, – міркує водій з 20-річним стажем Петро Дідик. – Щоб проїхати таку відстань, поїзду вистачить 20-25 секунд. Пропустивши електричку, водій сів за кермо, завів двигун, заїхав на рейки, – на це пішло 15-18 секунд. Локомотив був уже за сто метрів від машини. Можливо, побачивши громадину, що насувається, водій спробував перемкнути передачу, щоб швидше з'їхати з рейок. А мотор заглох...
Заступник генерального директора «Укрзалізниці» Сергій Михальчук фактично підтвердив цей здогад: водій «Еталона», заїхавши на переїзд, раптом почав перемикати передачу, і вона, як на зло, заклинила. Про те, що переїзди завжди треба долати на тій самій передачі, незалежно від обставин, на зразок збою у розкладі руху автобуса або поїзда, знають навіть слухачі курсів з водіння автомобіля...
– Ще одна страшна аварія сталася наступного дня після марганцівської поблизу Києва, – нагадав Михальчук. – Автомобіль «швидкої», у якому їхали лікар, породілля та її чоловік, об'їхав чергу машин перед шлагбаумом у Тарасівці і вирвався на закритий переїзд, що охоронявся, – безпосередньо, під швидкий поїзд «Київ – Трускавець». Можливо, чоловік квапив шофера, умовляючи того ризикнути... У підсумку, проскочивши повз основний шлагбаум, «швидка» уткнулася у запасний шлагбаум, що тільки-но опустився, з протилежного боку. І опинився у пастці. З тяжкими травмами водія та лікаря довезли до лікарні; а подружжя разом з ненародженою дитиною – загинуло...
Відповідно до статистики, яку ведуть залізничники, ДТП з тяжкими наслідками частіше трапляються на регульованих залізничних переїздах, ніж на переїздах без чергового.
За прикладом росіян, українські залізничники, починаючи з 2003 року, установлюють на деяких переїздах металеві бар'єри заввишки 40 см. У надії, що водій-лихач не ризикне ламати шлагбаум і недешеву автоматику. На жаль, що в Росії, що в Україні лихачі вперто пробивають цю металеву кришку...
У ДАІ МВС України стверджують: залізничний переїзд у Максимівці на час ДТП був справний. Незадовго до пригоди його комплексно перевіряли відповідальні працівники Придніпровської залізниці, представники місцевої влади і співробітники ДАІ. Єдине зауваження комісії – непрацюючі проблискові накладки на пришляхових стовпчиках – було одразу «реалізоване», і в темний час доби будь-який водій може завдяки цьому підсвічуванню правильно вписатися у смугу...
Михальчук не перестає дивуватися: чому, мовляв, людина, побачивши червоне світло світлофора, не стане їхати через перехрестя, – а заборонний сигнал на залізничному переїзді, навпаки, його тільки підстьобує?..
До слова, відповідно до Кодексу про адміністративні порушення, за такий от рух через переїзд на «червоне» водій може заплатити всього-то 420 гривень. Та й ті за рішенням місцевого суду, на засідання якого шоферня намагається під будь-яким приводом не з'явитися. Відібрати у водія права ДАІ не має права.
…У приміському селищі Городище тільки на одній вулиці Тараса Шевченка пов'язані жалобними стрічечками 5 хвірток. А на будинку № 81 одразу три косиночки. Шахтар-ветеран Анатолій Іванович та Валентина Яківна Бідняки о 8.50 виїхали до Марганця з 13-річним онуком Ромою, щоб купити йому на ринку нову курточку до зими...
Жалобні процесії по Городищу ідуть щодня. На місцевий цвинтар «переселили» уже понад тридцять чоловік. Переважно літніх: селище неперспективне, розвалюється з кожним роком, молодь ніяк не погоджується у ньому затримуватися, усі в містах поспішають влаштуватися.
Свою життєву дистанцію у тому «Еталоні» у вівторок завершили ще кілька городищенських сімей: Юрій і Наталя Сметанки, 15-річний Максим Міуський та його мати Віра Міуська.
