Двоставочні страждання
Про горезвісні двоставочні тарифи на центральне теплопостачання у Білгороді-Дністровському поінформовані навіть ті, хто цими комунальними послугами ніколи не користувався.
В нашій області, крім Білгорода-Дністровського, двоставочні розрахунки використовують у Южному, Іллічівську, Ізмаїлі, Котовську, Роздільній, Одесі. Впроваджено такі тарифи і в інших обласних центрах: Запоріжжі, Луганську, Миколаєві, Кіровограді, Чернівцях, Житомирі, Хмельницькому. Білгород-Дністровський у цьому значенні специфічно «відзначився» і «прозвучав» на різних рівнях.
Введення двоставочних тарифів Білгород-Дністровською міськрадою у травні 2008 року група активістів сприйняла в штики. Так, наполягаючи, що «безпідставно ухвалені у Білгороді-Дністровському тарифи найвищі в області», вони звернулися до керівництва міста з категоричною вимогою скасувати нововведення і повернутися до рівня тарифів 2006 року. У грудні черговою кульмінацією протестних дій стала облога службового кабінету в мерії, яка тривала кілька діб. Відбулося кілька судових засідань щодо поданих за скасування тарифів позовів, публічне спалювання персоніфікованих опудал тощо.
Спланована умілою рукою тарифна війна у Білгороді-Дністровському притихла лише нинішньої весни. Кому у неспокійній справі поставив чинний уряд: в середині березня Кабмін впровадив двоставочні тарифи на гарячу воду і опалення, внісши зміни до Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, гарячої води та на послуги щодо централізованого опалення. Відповідно до документа, відтепер підприємства, що подають тепло, можуть розраховувати на оплату як за одноставочним, так і за двоставочним тарифами. Як відзначено, введення двоставочних тарифів покликано накопичувати кошти на рахунках тепловиків цілий рік.
Розповідає директор КП «Білгороддністровськтеплоенерго» Михайло Волканов:
– Наше підприємство традиційно підтримувало по області один з найвищих відсотків оплати. Але на початку опалювального сезону минулого року, коли організувалися гучні акції щодо скасування тарифів, люди платити перестали. Суми платежів упали майже вдвічі, до 54%. Довелося проводити роботу з населенням щодо роз’яснення особливостей двоставочного тарифу. У крайньому разі застосовувалися адміністративні заходи. Інакше ми не могли зібрати гроші для сплати за газ. У підсумку, до початку поточного опалювального сезону оплата за тепло зросла до 92%. Хоча у нас ще залишилися серйозні боржники.
Завдяки введенню двоставочного тарифу ми зуміли акумулювати кошти для проведення літньої ремонтної кампанії. Результат відчутний – кількість аварій при нинішньому запуску міської централізованої теплової системи зведена до мінімуму. Цього року, замість двох тижнів, тепло у місті «запущено» за три доби. Але найголовніше – у нинішній опалювальний сезон підприємство вступило без боргів щодо енергоносіїв. До речі, якщо говорити про розміри двоставочного тарифу у Білгороді-Дністровському, то він найнижчий по області. І це незважаючи на те, що у місті ще поки що працюють 4 котельні на дорогому мазуті.
Введення двоставочних тарифів означає для споживачів зниження фінансового навантаження під час опалювального сезону, яке розбивається на 12 місяців. Сьогодні звинувачення на адресу КП «Білгороддністровськтеплоенерго» щодо завищення тарифів цілком знято. Перевірка обласної інспекції щодо контролю за цінами підтвердила економічні обґрунтування і правильний методичний розрахунок двоставочних тарифів у Білгороді-Дністровському. Згодом більшість споживачів комунальних послуг самостійно розібралася у двоставочних тонкощах, зрозумівши, що одноставочний тариф за фінансовим обсягом навряд чи буде істотно відрізнятися від двоставочного. А нарощувати борги – собі ж на шкоду. Президент України 9 липня 2010 року підписав Закон «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України». Законом, зокрема, приписано, що встановлення тарифів на комунальні послуги відтепер відбувається тільки відповідною Національною комісією.
Але очікувати безхмарного кінця у цій історії білгороддністровцям, як і багатьом іншим споживачам комунальних теплопослуг по всій Україні, не слід. Загальновідомо, що з серпня цього року ціна на газ зросла на 50%. Вартість однієї тисячі кубометрів газу для населення з 872 гривень збільшено до 1309. А тарифи при цьому поки що залишаються на колишньому рівні. Уповноважена Президентом Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг, зобов’язана надати нові розрахунки, зберігає мовчання. Купуючи газ за новими високими цінами, теплоподаючі підприємства зазнають збитків. По КП «Білгороддніст-ровськтеплоенерго» це приблизно 2,5 мільйона гривень щомісяця. Незрозуміло, з яких коштів і чиїх кишень доведеться оплачувати куплений і спалений газ? Отже, питання відкрите?
Тетяна ГУРІЧЕВА,
власкор «Одеських вістей»,
м. Білгород-Дністровський
«Не думав, що доведеться ходити з простягнутою рукою…»
Редакція газети «Одеські вісті» — одна з інстанцій, куди звернувся по допомогу ветеран війни в Афганістані, житель села Троїцького Любашівського району Віктор Іванович Красноход. Справа в тому, що вони з дружиною Валентиною Едуардівною, яка працює в школі техпрацівницею, живуть у аварійному столітньому будинку. Не маючи постійної роботи, воїн-інтернаціоналіст за власні кошти не може відремонтувати свою стареньку хату. Свою проблему В.І. Красноход виклав на 42 аркушах, підкріпивши її відповідями з різноманітних інстанцій, що упродовж кількох років надходили на його прохання про допомогу, починаючи з місцевих владних кабінетів, різних міністерств і закінчуючи Секретаріатом Президента України.
Перебуваючи на неоголошеній війні у складі обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані в період 1986-1988 років, молодий солдат Віктор Красноход ретельно виконував свій інтернаціональний обов’язок. Охороняв і супроводжував колони, що прямували у Баграм, Кандагар, Хайратон, Кабул та інші гарячі провінції азіатської країни з продовольством та боєприпасами. Троїцькому юнаку поталанило: не потрапив під приціл душманського «бура», не підірвався на міні, не «підчепив» черевний тиф, «жовтуху» чи малярію.
Повернення додому було радісним і щасливим, адже пробув на кровопролитній війні два роки та 6 днів і не отримав жодної подряпини. Зараз воєнне життя Віктор Іванович згадує з сумом і болем: багато його бойових побратимів загинуло в боях на крутих перевалах та серпантинах гірських доріг.
Віктор Іванович і не гадав, що доведеться колись ходити з простягнутою рукою і просити у держави кошти на ремонт своєї оселі, в якій мешкає останні сімнадцять років.
Побувавши у Троїцькому, я пересвідчився, що хата Краснохода глинобитна, без підмурка, під очеретом, що поріс мохом, вся в шпаринах та тріщинах, дірява покрівля. На капітальну реконструкцію безробітному господарю потрібно сто тисяч гривень. Ця цифра підтверджена спеціалістом Одеської філії державного науково-дослідного і проектно-дослідного інституту «НДІпроектреконструкція» Т. Федоровою, яка зробила в цьому році детальну технічну експертизу будинку Красноходів. Фактично будівля зношена на 83 відсотки, перебуває в аварійному стані, а жити в ній небезпечно, може завалитися...
За два роки цілу купу відповідей назбирав Віктор Іванович. Вони правильні, підтверджені та обґрунтовані виписками із законів, мотивовані проблемами з фінансуванням, дотаційністю району, «дірками» у бюджеті тощо. Відповідь однозначна: має право на пільги, надані державою, але на безоплатний ремонт житла за рахунок субвенції з Державного бюджету, на жаль, він права не має. І порадили звертатися до комунальної установи «Одеський обласний центр професійної реабілітації інвалідів «Стратегія життя» або до обласного фонду «Власний дім» й оформити пільговий кредит на капітальний ремонт будинку.
Порада, звісно, слушна, але наближається зима, тож учаснику бойових дій В.І. Красноходу, мабуть, доведеться затуляти шпарини в стінах канцелярськими папірцями і щоночі схоплюватися з ліжка від підозрілого тріску на горищі.
Юрій ФЕДОРЧУК,
власкор «Одеських вістей»,
Любашівський район
