Чому він знову переміг?
В незалежній Україні право вибору до рад народ цілком реалізує демократичним шляхом. Кореспонденти «ОВ» зустрілися з сільськими головами, яким належить виправдати довіру виборців. І не випадково. Адже сільські та селищні ради є основною ланкою місцевого самоврядування в Україні.
32 роки поспіль сільську громаду села Розквіт очолює Олександр Кнорр. Люди йому вірять, тому й обирають. А почалося з того, що саме бюро райкому партії порекомендувало в далекому 1979-му 26-річного хлопця на таку відповідальну посаду, як голова сільради села Розквіт. А село це непересічне, тут жив і працював Посмітний. І хоч Макара Онисимовича на той час уже шостий рік не було серед живих, але його дух тут домінував у всьому.
– Не бійся, – напучував Олександра перший секретар райкому Іван Олексійович Кирик. – Підтримаємо, підкажемо. Головне – не створюй дистанції між собою і людьми. Вислухай кожного. Не зможеш ділом, то хоч добрим словом допоможи. Люди, вони все розуміють…
Понад три десятки років відслужив громаді Олександр Анатолійович. І що важливо: ніколи не боявся, що не оберуть його на черговий термін. Навпаки, сподівався, що в такому разі зможе нарешті повернутися до здійснення заповітної мрії – стати капітаном далекого плавання. Справа в тім, що йому довелося покинути море і переїхати з дружиною Валентиною та донькою Наталкою до Розквіту через житлове питання. До цього вони квартирували на Камчатці, де Олександр уже дослужився до 2-го помічника капітана на судні торгового флоту. У Розквіті Валентині Анатолівні, як молодому лікареві, прославлений колгосп запропонував окреме житло, а Олександру Анатолійовичу – роботу інженером. Згодом народилися у них ще донька Таня та син Саша. Флот так і не дочекався на капітана Кнорра. Бо як обрали односельці його своїм «капітаном», так і переобирали щоразу на нових виборах. Хоча конкуренти у нього завжди знаходилися – по 4-5 осіб, не менше. Ось і останні дві виборні кампанії немолодий уже Кнорр виграв з переконливими 70% голосів усіх виборців.
Чому він знову переміг? За що ж таке люди довіряють? Причин багато. Наприклад, Кнорр за весь час керівництва так і не став «розумнішим від інших». Завжди підійде до людини, розпитає про життя, порадиться як з рівним щодо громадських проблем. Тут важливо не переслужити якійсь із сторін. Бо «з’їдять». Як не одні, то інші. А чи легко це, коли у селі – реформа АПК, розпаювання землі, розподіл колгоспного майна і так далі?! А він міг знаходити спільну мову і з людьми, і з усіма попередніми керівниками колгоспу, КСП, агрофірми. І нині його поважають теперішні директор агрофірми імені М.О. Посмітного Олександр Родік, голова фермерського господарства «Імпульс» Володимир Бондарець та інші керівники у селі та районі.
Та головні здобутки Олександра Кнорра все ж в іншому, у головному – вірному служінню громаді. Коли в селах країни все розвалювалося і, не секрет, чимало керівників думали про те, як би собі щось урвати, він зміг зберегти лікарню, дитячий садок, Будинок культури у центральній садибі сільради, фельдшерські пункти та клуби в інших селах. Навіть пожежну службу села зберіг. Колись вона була колгоспною, тепер – на бюджеті сільради. Нещодавно навіть допомагали гасити пожежу у Сербці сусіднього Комінтернівського району. Діє при сільраді ще одна важлива структура – комунальне підприємство. Займається воно не тільки водопостачанням та вивезенням сміття. Мають екскаватор, підйомний кран на автомобільному шасі, асенізаційну машину, трактор з різним сільськогосподарським знаряддям. Люди знають, куди їм йти при потребі.
Ось за що обирають та переобирають Олександра Кнорра.
Олександр НЕБОГАТОВ,власкор «Одеських вістей»,с. Розквіт, Березівський район
У Білинського голови – діловий настрій
Серед десятьох кандидатів на посаду Білинського сільського голови переміг Федір Олександрович Молодець. Сам він родом із села, тільки сусіднього – Салтанівки Любашівського району. З дитинства йому знайомі сільські проблеми, тому зі своєю напрацьованою програмою щодо поліпшення життя в селі Білиному пішов на ці вибори.
– Я розцінюю надану мені односельцями довіру як кредит, – говорить новий голова. – Для мене, звичайно, все нове на цій посаді, але гадаю, разом з депутатським корпусом заплановане поступово здійснюватимемо. Насамперед займемося водопроводом. Справа в тому, що сьогодні половина села залишається без води. Люди користуються колодязями, у яких вода непридатна для пиття. Друге питання – дитсадок. Звичайно, це добре, що він зберігся, і сільські дітлахи мають можливість відвідувати його, але орендоване приміщення належить Балтському хлібоприймальному пунктові. Потребують термінового ремонту дороги в селі, які практично відсутні. У школі немає спортзали – будівництво її теж наша турбота. Майже повністю зруйновано і сільський стадіон.
Проблем і невирішених питань багато, але настрій бойовий.
Анна СТЕПАНОВА,власкор «Одеських вістей»,Балтський район
Союз молодості та мудрості
Олег Васильович Тер тричі балотувався у своєму селі Перемога у сільські голови. Перший раз – в 22 роки. Програв. Другий раз – разом з Іваном Миколайовичем Бахчиванжи, якого й забажали перемогівці бачити керівником сільської влади. І ось – третій «захід». З нього Олег вийшов переможцем, залишивши позаду чотирьох своїх опонентів. Щоправда, серед них Івана Миколайовича Бахчиванжи не було. Метр місцевого самоврядування зійшов з дистанції гідно, поступившись місцем молодим. Але в біографії цього села він залишиться як перший голова Перемогівської сільської ради. За 15 років бездоганного служіння людям разом з депутатами він вивів сільраду в багаторазові переможці обласних і районних конкурсів на найліпший населений пункт щодо благоустрою. А завоювати в області перше місце – справа нежартівлива. Але перемогівці завоювали, одержавши такий потрібний автомобіль «славута». Іван Миколайович нагороджувався Почесною відзнакою голови Одеської обласної ради, іменним годинником губернатора, численними Почесними грамотами.
Ось чому Олег Тер вважає за честь продовжити лінію колишнього сільського голови Івана Миколайовича Бахчиванжи. Селам (а на території сільради їх три) треба розвиватися, що запотребує чималих коштів. Сільрада дотаційна. Немає і вільних земель. Неймовірно ускладнює побут людей брак нормальної дороги від Перемоги і хоча б до села Весела Долина. А це – кілометрів п’ять. Ще одна серйозна причина для хвилювання – старіють села. Молодь залишає їх, щойно закінчивши школу. Тож працювати є над чим. І в Олега вже є конкретні плани. На наступній сесії сільської ради він ними поділиться. Налаштований по-діловому, оптимістично.
До того ж Олег навчається на п’ятому курсі Одеської державної академії будівництва і архітектури на факультеті міського будівництва та господарства. У його новій справі це буде йому доброю підмогою.
Таїсія БАРАНОВА,власкор «Одеських вістей»,с. Перемога, Тарутинський район
Від Будинку культури – до села культури
Після виборів 31 жовтня в Ренійському районі всі сільські голови залишилися на своїх місцях. За винятком Лиманського, де екс-примар не балотувався.
Коли свою кандидатуру на посаду голови висунула Мар’яна Олександрівна Топали, директорка сільського Будинку культури, результати виборів, можна сказати, були вирішені, адже в 2009 році вона в районному конкурсі була удостоєна звання «Людина року села Лиманське», яке славиться своїми дитячими фольклорними колективами. Вони постійно беруть участь в обласних творчих форумах, будучи візитною карткою Ренійського району.
– Я не боюся роботи, у мене великі плани, – говорить нова керівниця села. – Я прагнутиму того, щоб рідне село стало культурним у всіх стосунках. Планую налагодити процес збирання сміття, обладнати смітник – без цього не буде на вулицях ладу. Мрію озеленити село – за прикладом наших найближчих сусідів з Долинського. Дуже важливо увічнити імена всіх односельців, які загинули у Великій Вітчизняній війні, це чомусь досі не зроблено. У мене дід воював, дійшов до Берліна, і все, що пов’язане з воєнним лихоліттям, для мене святе. Оскільки цього року до нашого села протягнуть газопровід, попереду на нас чекає велика робота щодо будівництва розвідних мереж, для чого жителі об’єднують зусилля, створено кооператив. Що стосується роботи Будинку культури, то у мене є чудовий спадкоємець.
Антоніна БОНДАРЕВА,власкор «Одеських вістей»,Ренійський район
Союз молодості та мудрості
Олег Васильович Тер тричі балотувався у своєму селі Перемога у сільські голови. Перший раз – в 22 роки. Програв. Другий раз – разом з Іваном Миколайовичем Бахчиванжи, якого й забажали перемогівці бачити керівником сільської влади. І ось – третій «захід». З нього Олег вийшов переможцем, залишивши позаду чотирьох своїх опонентів. Щоправда, серед них Івана Миколайовича Бахчиванжи не було. Метр місцевого самоврядування зійшов з дистанції гідно, поступившись місцем молодим. Але в біографії цього села він залишиться як перший голова Перемогівської сільської ради. За 15 років бездоганного служіння людям разом з депутатами він вивів сільраду в багаторазові переможці обласних і районних конкурсів на найліпший населений пункт щодо благоустрою. А завоювати в області перше місце – справа нежартівлива. Але перемогівці завоювали, одержавши такий потрібний автомобіль «славута». Іван Миколайович нагороджувався Почесною відзнакою голови Одеської обласної ради, іменним годинником губернатора, численними Почесними грамотами.
Ось чому Олег Тер вважає за честь продовжити лінію колишнього сільського голови Івана Миколайовича Бахчиванжи. Селам (а на території сільради їх три) треба розвиватися, що запотребує чималих коштів. Сільрада дотаційна. Немає і вільних земель. Неймовірно ускладнює побут людей брак нормальної дороги від Перемоги і хоча б до села Весела Долина. А це – кілометрів п’ять. Ще одна серйозна причина для хвилювання – старіють села. Молодь залишає їх, щойно закінчивши школу. Тож працювати є над чим. І в Олега вже є конкретні плани. На наступній сесії сільської ради він ними поділиться. Налаштований по-діловому, оптимістично.
До того ж Олег навчається на п’ятому курсі Одеської державної академії будівництва і архітектури на факультеті міського будівництва та господарства. У його новій справі це буде йому доброю підмогою.
Таїсія БАРАНОВА,власкор «Одеських вістей»,с. Перемога, Тарутинський район
