Умовний спосіб
Утворення його відоме: минулий час + частка би (б): пішов би, зробила б, гуляло б.І розбіжностей з російською складнею тут нема. Виникають ці розбіжності в способах компонування речень зі значенням умовності і допустовості. Російська мова передає ці відтінки найчастіше з допомогою станівких словосполучень кто бы ни был, что бы ни было, где бы он (она, оно, они) ни был, как бы там ни было.Українська мова в таких випадках частіше послуговується розділовим сполучником хочіз часткою нечи без неї і не обов’язково вживає при цьому дієслово бутиу формі минулогочасу. Час може бути теперішній і майбутній і навіть можуть застосовуватися форми наказового способу.
Приклади без не:Тільки ніде не цілуйся з меншою сестрою, де вона Є (= где бы она ни была), бо забудешмене (казка); Терпи, Грицю, хоч яка(= какая бы ни была) спека (приказка); Хоч скільки молися(= сколько бы ни молился), з біди не вимолишся (Грінченко); – Хоч хто казатиме (= кто бы ни приказывал), не слухайся (Грінченко); Хоч де будеш (= где бы ты ни был), я тебе знайду(Грінченко).
Приклади з не: Хоч який горобець немаленький (какой бы ни был), а серце має (приказка), Де вже я хату не поставлю(где бы я дом ни построил), то клопоту не обберуся (Етнографічний збірник).
Що ж до речень суто допустових (рос. уступительные), то тут є лише одне зауваження до зрусифікованих: не треба цих речень будувати за точнісіньким зразком. Як-от:
Рос. складняУкр. складня
Утром, хотяВранці, хоч
и выглянуло і визирнуло
солнышко, сонечко,
не потеплело не потеплішало
Тобто, українцеві не слід копіювати росіянина до дрібниць звукоподібності. Росіянин пише хотя– нам треба писати хоч(а не копіювати хоча). Наприклад, як у В. Сосюри: Хоч різні кольором обличчя, та серце в грудях б’ється в нас одне. Або в Л. Дмитерка: Хоч ще зима жбурляє сніг у квітні, але весни вже всі ознаки є; Хочнічого їсти, та весело жити (приказка).
Усталені (станівкі) словосполучення (з рос. паралелями):
хоч що…что бы ни…
хоч хто…кто бы ни…
хоч де…где бы ни…
хоч би й з кимс кем бы то ни было…
хоч як…как бы то ни было
(див. «Сполучник»).
Дієслова на -ся
Росіяни їх дуже люблять, особливо в канцелярській (і ніби науковій) мові, а зрусифіковані українці їх наслідують. А що має бути в нашій мові насправді?
Звичайно, частки -ся(зворотної, яка вказує на дію, спрямовану в дієслові на саму себе) наша мова не цурається. Але найчастіше в активномузначенні і в прямому розумінні: За одну ніч вибудувався (сам, а не хтось його вибудував) дім (казка); І хліб у печі випікається (сам), і Василь під вікнами озивається (пісня); Щоб моя капусточка приймалась та в головки складалась (примовка); Якби-то далися(не хтось дав, а самі далися) орлинії крила, за синім би морем милого знайшла (Шевченко).
О. Курило пише: «Не можу пристати на дане в Потебні пояснення до – «Твій коровай удався, срібним обручем обнявся,золотими шишечками обклався(весільна пісня), що обнявся = його обнято, обклався= його обкладено. Що з погляду реальності коровай сам срібним обручем не обіймається чи сам золотими шишечками не обкладається, то це не промовляє за тим, що такий образ у народній психіці неможливий».
Образ можливий. Неможливим є те, як сучасна наукоподібна мова поводиться з дієсловами на -ся,копіюючи російську складню, що дозволяє вживати -сяі в пасивномузначенні. Приклад (за О. Курило): «Зразки грунту бралися…приладдям. Зразок ділився(не сам ділився, а хтось ділив) потім на шари… Кожний шар досліджувавсяокремо. Треба: «Зразки грунту брано (або активно: брали); зразок ділено (або ділили) на шари… кожний шар досліджувано (або досліджували) окремо».
Інакше кажучи, те, що робиться саме собою, може в нас мати частку -ся,але не слід такої форми вживати там, де краще сказати зробив хтось.
Те, що робить хтось,частки -сяв дієслові не потребує. Тож оголошення типу «діти розпускаються на канікули» чи «тут видаються безплатні обіди» – неграмотні. Треба: «дітей розпускають на канікули», «тут видають безплатні обіди».
Кілька слів про частку -ся при дієсловімати. Російська мова теж використовує дієслово иметьз часткою -ся – имеется.Але в українського матисяі російського иметьсярізні сфери застосування. Зокрема, там, де росіяни вживають своє имеется(це особливо стосується ділового мовлення), ми повинні писати є:имеется в продаже– єв продажу; имеются случаи– євипадки;имеетсябольшой выбор– євеликий вибір; имеется мнение – є думка; имеетсяв наличии (бухг.)– єв наявності.
Часом українці теж послуговуються дієсловом матися(здебільшого не в діловому мовленні) в російському значенні иметься,як-от у приказці Якби так малось,як не мається,то що б то було! або у ШевченкаА маласьволя! Маласьсила! Але набагато частіше ми вживаємо матисятам, де росіяни застосовують інші дієслова. Скажімо, Леся Українка повідомляє в одному з листів: «На здоров’ї маюся добре». Росіянин тут написав би «чувствую себяхорошо». Ми питаємо: «Як ся маєш?» – росіянин спитався б: «Как поживаешь? Как жизнь?». Народна наша пісня розповідає: «Там сидів сокіл, смутно себе мав» –росіянин у такійконструкції достоту обійшовся б без дієслова иметься.
З допомогою дієслова матисями можемо довідатися про матеріальну забезпеченість людини, спитавши: «Як він мається?» – що відповідає російському: состоятелен ли он?Можемо довідатися й про міру цієї забезпеченості: «Він добре мається? Він зле мається?» – як-от героїня Марка Вовчка Розпитує про його, як він собі мається,та й напитала, що в його хутір є.
Вживаємо ми дієслово матисяі в значенні рос. долженствовать, предполагать:Скоро вже і весілля малосьбути (Грінченко).
Окремо стоїть фразеологічний зворот матися на бачності,що відповідає рос. соблюдать бдительность, быть на чеку.
