У «Чорноморці» – новачки
Одеський ФК «Чорноморець» підписав контракти з двома новими гравцями – центральним захисником Євгеном Тарасенком та голкіпером Олександром Мусієнком.
Як повідомила прес-служба, угода між Тарасенком та клубом розрахована на 1,5 року, а з Мусієнком контракт підписано на 2,5 роки.
Євген Тарасенко народився 3 березня 1983 року у Черкасах. Виступав у командах ФК «Черкаси-2», «Ворскла-2» (Полтава) «Дніпро» (Черкаси), «Карпати» (Львів). Усього у чемпіонатах України провів 168 матчів, забив 9 голів, у Прем’єр-лізі – 21 гру (1 м’яч).
Олександр Мусієнко народився 7 квітня 1987 року. Виступав у командах: «Борисфен» (Бориспіль), «Сталь» (Дніпродзержинськ), «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), ФК «Львів». Усього в чемпіонатах України провів 63 матчі. У поточному сезоні у 15 іграх за львівський клуб пропустив 12 м’ячів.
За матеріалами офіційного сайту ФК «Чорноморець»
В умовах виживання
Спортивне життя регіону насичене і багатогранне. Є місце в серцях уболівальників і для баскетболу. Щоб докладніше дізнатися про стан справ у цьому виді спорту, прес-служба федерації баскетболу Одеської області поспілкувалася з начальником управління фізичної культури та спорту Одеської обласної державної адміністрації Юрієм ПОВОЛОЦЬКИМ.
– Юрію Анатолійовичу, яке місце в спортивному житті міста і області посідає баскетбол?
– Давні традиції обумовлюють його особливе місце. Не багато які види спорту, а тим більше ігрові, можуть похвалитися наявністю олімпійських чемпіонів. А з баскетболу у нас були такі – Олександр Білостінний, на жаль, уже покійний. І зараз у нас є багато хороших і перспективних баскетболістів. До речі, в торішніх Всеукраїнських молодіжних іграх Одеська область уперше за всю історію стала лідеркою в Україні за ігровими видами спорту, чому сприяла й першість дівчат-баскетболісток. Для порівняння – за єдиноборствами ми стали сьомими, що, звичайно, теж непогано. Щоправда, багато хто з молодих і перспективних їдуть грати до інших міст не тільки України, але й світу. І на це свої об’єктивні причини. А присутність двох команд баскетбольної суперліги – БК «Одеса» і БК «Хімік» – теж багато про що говорить. На жаль, у цьому сезоні наші команди виступають не найкращим чином. Але це спорт. У спорті бувають і злети, і падіння.
– Як Ви зі своєї посади оцінюєте діяльність обласної федерації баскетболу?
– Це одна з небагатьох федерацій, яка працює автономно. Її очолює людина, яка любить цей вид спорту і дуже трепетно ставиться до його розвитку, – це Валерій Степанович Горбатко, якого поважаємо особисто я і багато хто з моїх колег. Він взагалі подає велику допомогу розвиткові спорту в області. Але баскетбол у нього на особливому рахунку. Він обожнює цей вид спорту і розбирається в ньому професійно. Президент федерації завжди в курсі всіх подій не тільки в Одесі та в Україні, але, гадаю, і в Європі та світі.
Завдяки діяльності Валерія Степановича місто Южне має команду майстрів. Я не думаю, що без його участі в такому маленькому місті була б команда подібного рівня. Та й взагалі всі члени президії федерації не просто значаться такими, а займаються роботою, що приносить практичні результати. Я сам у складі президії, і радий тому, що мені випала честь бути у складі федерації, бо вона не «пуста». У нас багато федерацій з олімпійських видів спорту, зокрема й з ігрових, але вони зовсім «пусті». Люди в них збираються раз на рік, як то кажуть, «для галочки». І просто імітують свою діяльність. Федерація ж баскетболу працює. Люди стабільно планово збираються і конкретно вирішують виникаючі питання. Створені й почали роботу федерації в районах області. До речі, я курирую саме роботу районних федерацій. Увесь цей розвиток завдяки активній роботі усіх членів федерації і, насамперед, президента. Тішить, що у своїй діяльності федерація баскетболу вирішує не тільки питання великого спорту, але й займається його основами – розвивають дитячий та юнацький баскетбол.
– Напевне, без складнощів і проблем не обходиться?
– Не приховаю, проблеми існують. Якщо в місті Южному у плані спортивних споруд порівняно все гаразд, то в Одесі, не кажучи вже про райони області, їх катастрофічно бракує. Це головна проблема. Навіть зал команди майстрів БК «Одеса» не відповідає міжнародному рівню. До того ж він не є власністю клубу, а орендується. Друга за значущістю проблема – тренерські кадри. Люди-то із кваліфікацією у нас є. І вони хочуть працювати, ростити молодь. Але хіба можна прожити, а тим більше прогодувати родину на 1000 – 1100 грн на місяць? Саме таку зарплату ми можемо їм зараз платити... Тому більшість просто їдуть з Одеси у пошуках кращих умов для роботи і кращої оплати своєї праці. Щоправда, хочу зауважити, що це проблема всеукраїнська. Не лише в Одесі така ситуація.
– Але все-таки тренери працюють і досить успішно вишукують і виховують таланти.
– Я гадаю, дітей, навіть враховуючи те, що вони зараз трохи розбещені комп’ютерними іграми, дискотеками та іншими розвагами, особливо затягати у баскетбол не потрібно. Баскетбол – дуже видовищна і цікава гра. Дітям вона подобається. Тому їх потрібно не набирати, а добирати. А це завдання вже тренерського колективу. Добирати найперспективніших і найобдарованіших. Але про тих, кого відсіяли, теж не можна забувати. Для них можна і потрібно організовувати абонементні групи, або групи оздоровчої спрямованості, щоб вони все одно займалися спортом. А вже тих, хто добраний за своїм даними, ростити і підводити поступово під команди майстрів.
– Але без професійних гравців високо рівня зараз командам майстрів нікуди дітися. Найчастіше ці гравці – легіонери…
– Так. Є тенденція – купувати готових гравців високого рівня. Зараз, коли інші клуби купують іноземців, і ми змушені це робити, інакше доброго результату домогтися практично неможливо. Але я стою на позиції, що потрібно виховувати своїх гравців. Такої позиції дотримується і президент федерації. І ми не тільки говоримо про це, але й працюємо в цьому напрямі. Одеська СДЮСШОР № 2, якою керує перший віце-президент федерації, Заслужений тренер України Борис Давидович Литвак, протягом багатьох років виховує спортсменів для команд майстрів. У нас на базі БК «Хімік» у Южному і СДЮСШОР № 2 побудована цілісна структура – починаючи з дитячих груп, потім юнаки, і так до команди майстрів. Вона і дозволяє ростити свою талановиту молодь. Це як піраміда – маса внизу, а вгорі – головна команда – БК «Хімік». Хоча велика кількість дітей, які займаються баскетболом, ще не гарантує, що з них виросте багато висококласних спортсменів. Але в будь-якому разі масовість – це чудово. Заняття спортом, крім оздоровлення, відволікають дітей від непотрібних занять.
– Ви напевне маєте інформацію, чи чекати нам збільшення фінансування від держави?
– На даний момент, чесно кажучи, немає надії, що фінансування ігрових видів спорту, зокрема й баскетболу, покращиться. Хоча цього року фінансування Одеської області, на відміну від інших регіонів, і збільшено на 3,5 млн грн. Усі ці гроші підуть на підготовку олімпійців до Лондона-2012. А ігрові види спорту зараз у нас живуть тільки за рахунок спонсорів, меценатів і таких острівців, як наше місто Южне. І ситуація навряд чи зміниться в найближчому майбутньому. На розвиток баскетболу у держави грошей бракує. І це реалії нашого життя.
– Оптимізму особливого це не викликає… і нічого доброго в майбутньому на Одесу не очікує?
– Є одна добра новина, яку вже можна оприлюднити. У мене є передпроектна документація будівництва нового Палацу спорту на місці старого. Нашому губернаторові вдалося «пробити» питання фінансування, і Кабінет Міністрів виділив гроші. Зараз називати суму не буду, але вона значна. Коли ці гроші з’являться – можна буде її озвучити. У планах обласної державної адміністрації – запустити об’єкт до 2012 року, до Лондонської Олімпіади. Я гадаю, це дасть новий поштовх і багато в чому допоможе розвитку масового баскетболу.
Олександр ШНАРЕВИЧ,прес-служба Одеської обласної федерації баскетболу
