Тридцять три квартальні комітети – надійна опора
Якщо ви подивитеся на карту, то вам здасться, що село Городнє Болградського району – у глибині Буджацького степу – не краще місце для життя. Безводна зона, віддаленість транспортних магістралей – усі ці чинники повинні негативно позначатися на становищі села. Однак у Городньому життя не згасає, навпаки, минулого року тут купили шість будинків – люди приїжджають жити до цього віддаленого села!
За роки незалежності велике болгарське село з п’ятьма тисячами жителів не лише не втратило досягнутих позицій – воно зуміло зробити кілька великих кроків вперед. За останні п’ять років Городнє повністю газифіковано, побудовано водопровід. А це означає, що кожний може обладнати свій будинок усіма зручностями не гірше, ніж у місті й виростити на городі пристойний урожай овочів та фруктів. Як же цього вдалося досягти?
– У нас створені й діють 33 квартальних комітети, – ділиться досвідом сільський голова Микола Дмитрович Богоєв. – У кожного комітету є старший. Сільська рада, виконком у своїй роботі цілком опираються на ці комітети. Наприклад, коли ми дійшли висновку, що є можливість забезпечити село технічною водою та розробили загальну схему, далі робота пішла по кварталах. Люди збиралися, обговорювали, як усе зробити швидше та дешевше? Які труби та де закупити? Хто їх привезе? У кого є техніка для земляних робіт? І що можуть зробити господарі подвір’їв самостійно звичайними лопатами? Цього року я щотижня був присутній на 3-4 зборах квартальних комітетів – розповідав, переконував, відповідав на запитання, радився. У результаті прокладання водопроводу усією громадою обійшлася зовсім недорого.
На заздрість сусіднім селам з’явилося в Городньому і своє облаштоване джерело. У верхній частині села був занедбаний колодязь, який підживлювався джерельною водою. Сільрада вирішила його упорядкувати. Почистили, кілька разів промили. Потім від колодязя було прокладено трубу в центр села – і по похилій вода самопливом пішла на добро людям. Джерельну воду набирають не лише жителі Городнього, але й усі ті, хто проїжджає через село.
Для благоустрою Городнього сільська рада активно залучає іноземні гранти, у чому, за словами Миколи Дмитровича Богоєва, надає допомогу начальник фінуправління Болградської райдержадміністрації Валерій Васильович Абаджиєв. Так, на 130 тисяч гривень закуплено нове обладнання для сільської амбулаторії: 50% цієї суми – допомога Євросоюзу, 40% покрила районна рада, а 10% оплачено за рахунок громадської організації «Надія», ще одного органу самоврядування. Простіше кажучи, це гроші населення, які збираються шляхом самооподаткування – для потреб села. Так, роздобути грант було непросто, для сільського голови це рік безперервних турбот та біганини. Натомість тепер кожний житель Городнього може скористатися сучасним устаткуванням стоматологічного кабінету, зробити кардіограму, прийняти фізпроцедури.
Минулого року село одержало міні-грант на 10 тисяч гривень – у центрі побудовано чудовий дитячий майданчик.
Подбав сільський голова і про бібліотеку – перевів її до будинку сільради, виділивши просторі приміщення. І ось результат: минулого року жителі Городнього прочитали 20 тисяч книжок! Є в бібліотеці місце для тематичних виставок, одна з яких, до слова, складається з публікацій «Одеських вістей» про Городнє та його працьовитих жителів.
Хтось дорікнув українському селу у «схильності до ниття»… У Городньому цієї риси немає – тут кожна сім’я шукає спосіб заробити чесною працею. А сільський голова та його 33 квартальних комітети роблять усе можливе, щоб у селі усім було зручно й приємно жити.
Антоніна Бондарева,власкор «Одеських вістей»,Болградський район
Справляються і без дотацій
У цьому році, вперше за останні роки, прийнято бездефіцитний бюджет Малігонівської сільської ради. Тобто, йдеться про те, що не заплановано й гривні дотації з районного бюджету. Сільська влада розраховуватиме виключно на власні ресурси, на те, що отримає з різних джерел наповнення «сільського гаманця». І на невідкладні витрати, скажімо, виплату заробітної плати, і на соціально-економічний розвиток населених пунктів.
Дохідна частина місцевого бюджету з початку року успішно виконується, отже, й за видатками діло не забариться. Нині більше, ніж торік, заплановано коштів на матеріальну допомогу найбіднішим сільчанам, профінансовано в належному обсязі підвезення дітей до школи – з Копійкового до Затишшя і в зворотньому напрямку.
Прийшла, нарешті, пора обладнати освітлення сільських вулиць у нічний час. Воно, щоправда, є, але поки що не скрізь. У Малігоновому, наприклад, по центральній вулиці встановлено 15 ліхтарів, тут поки що оплачують за використану електроенергію сільчани. А у Володимирівці, де мешкає всього кілька сімей, електроліхтарі розміщено біля осель воїна-афганця Ю.І. Віста та багатодітної сім’ї В.Ф. Каланчі. В цьогорічному бюджеті заплановано на освітлення вулиць 75 тисяч гривень, тож сільрада планує придбати ще понад 60 електроосвітлювальних приладів.
Ще у 2005 році сільська рада взяла на баланс клуб у Копійковому. Власне, заклад соцкультпобуту, де впродовж десятиліть вирувало культурно-масове життя, на початку нинішнього століття перетворився на руїни, так він пусткою і стояв. Поступово місцева влада доводить його до пуття. У позаминулому році поставили вікна та двері, нині ремонтують дах. За певних умов вже в поточному році зможуть відновити роботу клубу.
Не стоїть осторонь і місцеве господарство «Ольга», докладаючи зусиль до того, щоб цей заклад швидше вступив у дію. Так, директор СТОВ Світлана Анатоліївна Бабовалова подбала про проживання та харчування бригади будівельників, які зайняті на ремонті даху.
Володимир КАНЕВСЬКИЙ, Ширяївський район
