Куди подітися сільській дітворі?
Педагоги стверджують, що діти у садочках розвиваються набагато швидше, аніж удома, де їхнє виховання обмежене лише дбайливою родиною. Але що робити сільській малечі, коли на відбудову чи реконструкцію занедбаних колишніх колгоспних дошкільних закладів не вистачає коштів ні в сільради, ні в держави. У Любашівському районі 1217 дошкільнят, віком від 2 до 6 років, з яких лише 719 мають змогу відвідувати дитячі садки. Забезпеченість дошкільною освітою складає 60 відсотків і не дотягує до загальнообласного показника. Розв’язанням проблеми переймається місцева влада, а на одному з останніх засідань сесії районної ради депутатами було затверджено комплексну програму «Освіта на 2011 – 2014 роки». Нею передбачено охоплення дошкільною освітою на рівні не менше 70 відсотків дітей, а п’ятирічних дітей – сто відсотків.
Зокрема, провадитиметься реформування багатьох діючих загальноосвітніх шкіл у навчально-виховні комплекси (школа-дитсадок), що частково розв’яже наболілу проблему. Нині в селах проходять сходки громад, на яких голова райдержадміністрації Олексій Вовк та начальник відділу освіти райдержадміністрації Лідія Бездітна разом з іншими нагальними проблемами обговорюють і тему дошкільного виховання.
До першого вересня поточного року планується перетворити школи в селах Кричунове, Олександрівка та Катеринівка у НВК. На жаль, в таких селах, як Агафіївка, Бобрик-Другий, Новокарбівка, Бокове, Мала василівка та Ясенове, охопити дітей дошкільною освітою поки-що немає можливості. Особливо це стосується Ясенового, де дитсадок був закритий рішенням сесії сільської ради ще п’ять років тому у зв’язку з проведенням капітального ремонту. Через це понад сто дітей виховуються вдома. Директор школи Анатолій Капіца цим вкрай занепокоєний, бо непідготовлені діти дуже важко вливаються у шкільний колектив. Щоб виправити ситуацію на краще, він торік організував ремонт та оформлення класної кімнати, спорудження внутрішніх туалетів, підведення води. Віднайшлися парти і навіть ліжечка. Шкільна їдальня забезпечувала триразове харчування 14 шестирічок, які восени підуть до першого класу. Сільрада профінансувала зарплату вихователя і харчування дітей. На жаль, тільки півтора місяця діти змогли відвідувати пришкільний дитсадок з 9 ранку до 16 вечора. Через те, що парти і ліжечка розташовані в одній кімнаті, районна санепідемстанція своїми приписами обмежила перебування дітей у школі трьома годинами – з 9.00 до 12.00. Хоча, як зазначив директор школи, він бачив сюжет по телевізору, коли аналогічні умови для виховання дошкільнят були створені завдяки сприянню одного з народних депутатів на Хмельниччині. Там тільки подякували та пораділи добрій справі, а у нас, як кажуть, лише вміють палиці в колеса встромляти.
Навчають дошкільнят азам шкільних наук і в Боківській ЗОШ І – ІІІ ступенів. Директор школи Олександр Лоза розповів, що вчителі початкових класів займаються з майбутніми першокласниками три години на тиждень. Сьогодні відвідують навчання семеро дітей. У наступні роки кількість їх може зрости до п’ятнадцяти, якщо молоді батьки не виїдуть із села через відсутність дитячого садка.
Всього ж у районі таким чином готують до школи 127 дітей.
Є проблема і в Любашівці, де працюють дитсадки «Казка» і «Сонечко». В них перебувають понад 300 малюків і є ще 150 діточок, охочих туди потрапити. Частково справі може зарадити відкриття у дитсадку «Казка» додаткової групи, але слід реконструювати і обладнати всім необхідним ще одне приміщення. Потребує капітального ремонту спортивна зала, а також ігрова кімната і спальня старшої групи. На це потрібно близько 300000 гривень. Любашівська селищна рада може виділити не більше ста...
Звісно, можна багато говорити про дошкільне виховання, яким повинна бути охоплена кожна дитина в місті і селі. Проте без достатнього фінансування з боку держави цю проблему з місця зрушити неможливо…
Юрій ФЕДОРЧУК,власкор «Одеських вістей»,Любашівський район
Двері, за якими немає нічого
Звичайне сільське кладовище з притаманною тільки для нього тишею. Мені показали свіжу могилу біля огорожі, осторонь від інших, де поховано молодого хлопця, який заподіяв собі смерть сам.
«Навіть кладовища бояться самогубців», – подумала я.
Хрест був прикритий паперовими квітами та вінками, невеличка похнюплена пташка вмостилася на самому вершечку цього символу святого Божого життя, нагадуючи собою звільнену від тіла душу померлого. Чи то злякавшись мене, чи то згадавши про свою сумну долю пташка злетіла, зойкнувши, і подалась спокутувати гріхи того, кого вже нема на цьому світі. Смуток зачепив серце. Що змусило молоду людину відчинити двері, за якими немає нічого: ні сонця, ні дитячого сміху, ні теплих жіночих обіймів; немає радості, немає смутку – немає самого життя?!
Сьогодні від зростаючої статистики самогубств серед молоді стає моторошно. Вона підтверджує, що розповсюдженим знаряддям самовбивства стають наркотики та спиртне. Зважаючи на те, що ми стаємо країною пенсіонерів, картина ймовірного майбутнього, лякає. Адже втрачаючи молодь ми втрачаємо своє майбутнє.
Молодість – це завжди рух до мети, а мета у кожного своя: отримати освіту, створити сім’ю, реалізувати себе у виробництві, науці, творчості тощо. За цим криється впевненість – я потрібен своїй країні. А якщо досягти мети переважна частина молоді не може? Тоді вона буде вважати себе не потрібною, викинутою з русла життя. Саме про це я дізнавалася під час спілкування з великою кількістю людей. Вони охоче висловлювали свої думки.
Підвалинами створення повноцінної особистості передусім називає школу директор Березівської ЗОШ № 2, депутат міськради Андрій Шимко. Він переконаний, що передусім освітяни сьогодні докладають максимум зусиль для різнобічного розвитку дитини. Проте Андрій Володимирович окреслює і проблеми, з якими нині доводиться стикатися педагогам, адже великий вплив на молоде покоління, крім школи, мають батьки та соціум.
– Прищеплюючи молоді хороше, добре, вічне, ми не завжди відчуваємо підтримку наших позитивних починань з боку батьків, – зазначає директор школи, – а про молодіжне середовище годі й казати. Ціннісні орієнтири у ньому кардинально змінилися. Намагання бути модним, крутим і багатим, а не добрим, відповідальним та корисним суспільству спустошує молодь зсередини. Для багатьох з них не важливо, яким чином досягати поставленої мети, – говорить Андрій Шимко.
Він переконаний, що сумлінна праця педагогів та відданість своїй справі, все ж таки принесуть позитивний результат. Важливим аспектом у вихованні директор вважає і психологічну підтримку дітей та молоді, насамперед, коли ті стикаються з проблемами. Адже небажані ситуації виникають тоді, коли людина залишається віч-на-віч зі своїми труднощами, без допомоги та поради.
– Треба пам’ятати про взаємопідтримку та милосердя, яке так потрібно суспільству, – підкреслює співрозмовник. – Тож освітяни намагаються закладати в юні душі віру у завтрашній день, і приємно, що причин опускати руки вони не бачать.
Про наявні проблеми молоді я розмовляла і з людиною, яка не один рік працює директором Раухівського палацу культури, депутатом районної ради Лілією Галановою. Вона вважає, що саме культура повинна дати молодому поколінню можливість усвідомити, хто вони є на цій землі, знати національні традиції, звичаї, власну історію. Адже саме звідси зароджуються повага до старшого покоління, духовність, патріотизм. Та на яких традиціях національної культури ми виховуємо нашу молодь, коли галузь перебуває у напівзруйнованому стані? Досить поглянути на сільські культурні вогнища.
– Про нас забули і не вважають життєво необхідними, – з болем констатує Лілія Володимирівна, яка на голому ентузіазмі намагається організувати для молоді культурне дозвілля. І попри холод у неопалюваному приміщенні, дірявий дах, їй вдається зацікавити юні серця, які тягнуться до культурного розвитку. Жінка вірить в те, що рано чи пізно її численні звертання дадуть результат. А поки прогресує занепад галузі, з телеекранів на нас тисне низький рівень псевдокультури, який може виховати лише монстрів, найбільшою цінністю для них є гроші та повна відсутність духовності. Чи будуть вони в майбутньому вболівати за країну?!
Важливою складовою розвитку молоді є спорт, досягнення в ньому також можуть дати непогану можливість для самореалізації. Проте спортмайданчиків недостатньо, а в спортзалах переважно холодно. Та й взагалі для пересічної людини займатися спортом сьогодні велика розкіш. Бо платити треба за все: за абонемент до спортивної секції, спортивну форму, за можливість брати участь у змаганнях і навіть за ремонт приміщень. Проте для більшості сільської молоді немає навіть і такої можливості. От і заповнюють деякі з них порожнечу самогоном, курінням, крадіжками. Адже, як виявляється, це простіший та найдоступніший спосіб «цікаво» провести своє дозвілля. Та, на жаль, не завжди молоді люди розуміють, що наслідки від такого «кайфу» можуть бути фатальними. На те, що самогонщики гублять молодь, постійно звертає увагу правоохоронців Демидівський сільський голова Сергій Васильєв. Та лояльність законодавства, яке не має відчутних важелів впливу, не дає можливості повністю викорінити такий бізнес.
Про вищезазначені проблеми знають майже всі, і розв’язувати їх слід зараз, усією громадою, щоб молоді люди не опинялись на узбіччі життя і не відчиняли передчасно двері, за якими вже нічого немає…
Наталія САМОЙЛЕНКО,власкор «Одеських вістей», Березівський район
