Рахункова палата провела аудит виконання Державної цільової соціальної програми першочергового забезпечення централізованим водопостачанням сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, на період до 2010 року. Метою цієї програми, затвердженої урядом у серпні 2008 року, було задоволення в АР Крим та 15 областях потреб 45 тисяч мешканців 54 сіл і селищ. Результати аудиту засвідчили, що Держводгосп за відсутності контролю з боку уряду не вибудував чіткої і дієвої системи управління програмою.Управління було неефективним, "ручним", суб'єктивним. Дієва координація з державними замовниками – Радою міністрів АР Крим та обласними державними адміністраціями – відсутня. Через самоусунення від виконання програми місцевих органів влади фінансування з місцевих бюджетів практично не здійснювалося. Отже, програму не виконано.
Аудитом встановлено, що Держводгосп та Мінфін у 2008-2010 роках під час складання законопроектів про Державний бюджет не забезпечили обґрунтованого планування коштів Держбюджету, необхідних для реалізації заходів програми, і профінансували її лише на 57,7 млн грн, або 36% до передбачуваних обсягів. Крім того, на порушення вимог уряду заходи програми не фінансувалися за рахунок коштів місцевих бюджетів в АР Крим та в 10 з 15 областей, де вони були передбачені.
Держводгосп не забезпечив ефективного управління і використання виділених з Держбюджету асигнувань. Програма не містила критеріїв і пріоритету першочергового спрямування коштів, які розпорошувалися: 5,8 млн грн було спрямовано на будівництво або нових об'єктів, або з низьким ступенем будівельної готовності (зокрема з терміном завершення робіт у 2012 – 2014 роках.) Об'єкти, які можна було дофінансувати і здати в експлуатацію, поповнили список довгобудів, що надалі – без консервації, належного утримання і охорони – будуть руйнуватися.
З 11 об'єктів, введення в експлуатацію яких планувалось у 2008-2010 роках, повністю або частково введено лише п'ять. Цим задоволено потреби тільки 25% мешканців, визначених завданнями програми сільських населених пунктів.
Планові завдання з протяжності будівництва групових водопроводів виконано на 56% від визначених програмою 117 кілометрів. Однак для доставляння води кінцевому споживачеві необхідна наявність розвідних мереж у населених пунктах. Їх будівництво покладено насамперед на органи місцевого самоврядування, які без ентузіазму беруться за фінансування та введення в експлуатацію локальних водопроводів, каналізаційних мереж. Так, чотири об'єкти не введено в експлуатацію через те, що органи місцевого самоврядування не виділили асигнувань на будівництво розподільчих мереж та не визначили організацій, які будуть їх експлуатувати.
Відсутність питної води належної якості загрожує біологічно-генетичною деградацією населення, поширенням інфекційних захворювань і злоякісних новоутворень. Результати обстеження джерел водопостачання сільських населених пунктів, які користуються привізною водою, свідчать, що санітарний та екологічний стан більшості з них є критичним, оскільки вміст небезпечних сполук (нітритів, нітратів, азоту тощо) перевищує допустимі норми.
«З огляду на ситуацію, яка склалася, програму необхідно продовжувати, але з урахуванням зауважень за результатами проведеного Рахунковою палатою аудиту. Обов'язки з координації виконання її заходів у сільських населених пунктах мають бути покладені на новоутворене Міністерство будівництва та житлово-комунального господарства України, до повноважень якого і належить здійснення державного управління у сфері питної води та питного водопостачання, – зазначив на Колегії голова Рахункової палати Валентин Симоненко. – Без достатніх обсягів фінансування, системного управління, координованих дій з місцевими органами влади всі турботи держави про своїх громадян є не більш як стрясанням повітря. А спонукання людей до вимушеного вживання неякісної питної води можна кваліфікувати як приховане тихе вбивство».
