Дієприслівники минулого часу
А от з ними починаються розбіжності між українським та російським фразобудуванням. Читаємо, наприклад, у Шевченка: І на діла його дивившись,дідусь сивесенький рида.Сучасний літератор, задурений радянською (читай: русифікаторською) шкільною наукою, сказав би дивлячись, рида.І що вийшло б? Дивиться (оце зараз) і рида. А Шевченкове дивившись підказує, що герой багато разів був свідком отих діл і ось тепер не витримав, – рида. Самі скажіть, у якій побудові фрази дійсність з усім її драматизмом відтворено точніше, – чи в російськоподібній, чи в українській?
Ще приклад. Народний тост зичить: Будьте здорові, пивши! Тут ужито недоконаний вид дієприслівника минулого часу і цим підкреслено: будьте здорові не лише в момент, коли п’єте (недоконаний вид, теперішній час), і не лише в момент, коли вже випили (доконаний вид, минулий час), а будьте здорові в усі моменти основної дії.
Мовою граматики це явище можна окреслити так: якщо обидві дії в реченні – і основна, і додаткова – проходять водночас, а саме речення не має чітко зумовленого часового значення, то дієприслівник витупає в минулому часі.Маємо силу-силенну прикладів такого плану:
1. З НАРОДНОЇ МОВИ – Коло вівтаря служивши, з вівтаря й живися;
2. З КЛАСИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ– Розумний не стратить надії, треба сподіватись, живши (Марко Вовчок).
3. З МОВИ ПУБЛІЦИСТИКИ – Свого товариства не знатимеш довіку, не знавши, як жили і працювали інші народи і товариства (П. Куліш).
Служивши – живися, не знатимеш – не знавши. Як бачимо, дієприслівник минулого часу стосується дієслова (присудка), яке стоїть у теперішньому часі. Але знає наша мова і такі конструкції, в яких і дієслово (присудок), і пов'язаний з ним дієприслівник стоять у формі минулого часу. Найчастіше це буває в реченнях розповідних, що криють у собі конкретні твердження. Приклади: Ось сам він, хотівшистати осторонь битих шляхів, шукавшивищого супокою, потрапивзразу в найпримітивніші тенета (В. Підмогильний); Ми вже й ноги відтоптали, ходившидо свата (Г. Барвінок).
Найхарактернішими такі побудови є для дієприслівника, що походить від дієслова бути, – бувши.Саме в такій формі вживає українська мова цей дієприкметник там, де росіяни пишуть будучи. Зближувачімов впровадили будучи до перекладного словника, але не спромоглися дібрати до нього хоч якогось прикладу з літератури. Зате бувши в нашій мові має якнайширше застосування. Ось приклади: Без сорома і Бога бувшиі восьму заповідь забувши,чужим пустився промишлять (І. Котляревський); Його (знання) джерело невичерпне, цілим світом бувши(В. Підмогильний); Бувши за нього нижча, я була йому за опору (з перекладів П. Соколовського).
Тут доречно навести спостереження С. Ковганюка: «Українська мова, бувши обмеженішою в ужитку дієприкметниковими зворотамипроти російської та польської, натомість широко послуговується зворотом дієприслівниковим»,– в чому нас переконують і щойно наведені приклади. Але є рація розглянути ще один – зі словника Білецького-Носенка: Бувши при доброму розумі і твердій пам’яті, заповідаю… Саме таклунає зафіксована в словнику українськаюридична формула, а не так, як сьогодні її практикують, застосовуючи суто запозичене з російської мови слово будучи або засуржиковане знаходячись.
Кілька паралелей щодо відтворення рос. будучи:
рос. укр.
будучи студентом бувши студентом
университета, я… університету, я…
будучи военнообязан- бувши військовозо-
ным, он… бов’язаним, він…
Українці в таких випадках можуть обійтися ще й сполучником як(як студент університету, я…)
На відміну від дієприслівника бувши, дієприслівник мавши може в нашій мові застосовуватися і в формі теперішнього часу – маючи. Використання його залежить од змісту. Якщо ви хочете, наприклад, сказати що чогось не зробили, не маючи часу, то це означатиме, що ви не мали часу в певний момент. Якщо ж поставите дієприслівник у формі минулого часу, то це надасть реченню відтінку, що ви не мали часу взагалі (в усіх моментах), тобто, що вас те, що малося зробити, геть не обходить. Вибір за мовцем.
