Картина напівзруйнованої будівлі колишнього шаховошашкового клубу, яка «прикрашає» Березівку майже в центрі, віднедавна навіває не лише сум, а й острах. Коли я, як і інші березівчани, проходила повз цю споруду, навіть і гадки не мала, яка небезпека чатує на людей ізсередини.
Без вікон, без дверей – це приміщення, не потрібне людям, стало добрим притулком для змій.
Про небезпеку Олеся Олександрівна Кристопчук дізналася недавно. Зі своїми новими сусідами жінка вже стигла познайомитися двічі, як то кажуть, «тетатет». Вперше великих розмірів змія виповзла за пташеням просто до подвір’я Олесі Олександрівни. Тоді гадюка показалася у всій красі й «продефілювала» перед жінкою з однією нори в іншу, а нір у стіні полишеної будівлі багато. Жінка не помітила на її голові жовтих цяток і зробила висновок, що то був не вуж, а темнокоричнева, майже метрова гадюка. Тоді вона зрозуміла, що у підвалі будівлі поселилися змії.
– У мене навіть на мить відняло мову, я похитнулася та ледве втрималася на ногах, – згадує Олеся Кристопчук.
Першим, що я побачила на подвір’ї літньої жінки, були гарні троянди, але позитивне відчуття одразу зникло, щойно я подивилася на стіну з численними норами, яка загрозливо нахилилася в сторону обійстя. Здавалося, що вона осьось повалиться або ж з неї виповзе агресивна «господиня» будівлі. Бабуся провела мене до хати, де тривали ремонтні роботи. Вона розповіла, що живе тут не так давно – п’ять років, попередній її будинок згорів, наразі вона перебудовує та укріплює житло. За ці роки Олеся Олександрівна і гадки не мала, що таке може трапитися.
...Друга зустріч із небезпечною рептилією для матусі шістьох дітей та бабусі чотирнадцяти онуків мало не стала фатальною. «Сусідка» завітала до неї у гості та причаїлася на веранді... І лише неголосне загрозливе шипіння попередило жінку про небезпеку. З переляку вона заховалася за двері та почала дзвонити з мобільного іншій сусідці, яка, в свою чергу, викликала рятувальників. Коли працівники МНС прибули на місце, гадюка повільно виповзла на вулицю.
Ці істоти не агресивні, а навпаки – вразливі та полохливі, і застосовують свою отруту лише коли їх навмисне або випадково провокують, проте сусідство з ними є небезпечним. Олеся Олександрівна вважала, що краще випустити рептилію десь у степ, але ж вона неодмінно повернеться до свого лігва, тому рятувальникам нічого не залишилося як її знищити.
– В даному випадку Господь уберіг мене, – переконана березівчанка, але на запитання, як вона житиме далі з такою небезпекою, жінка відповісти не змогла, проте зазначила, що одразу заборонила онукам приходити до неї та гратися на небезпечному подвір’ї.
Поки Олеся Кристопчук розмірковує, що робити далі, я звернулася до міського голови Валерія Григораша. Він був здивований, адже за даним питанням до нього ніхто не звертався. Валерій Валерійович не раз наголошував господарям споруди, аби ті дали їй лад. Адже така «архітектура» вже десяток років «прикрашає» місто.
Взагалі для нашої місцевості цей випадок не типовий, раніше можна було б сказати, що рідкісний. Та нині вже так не скажеш, певно впливають кліматичні зміни. Для себе я з’ясувала, що це далеко не поодинокий випадок у нашому краю. Ускладнює ситуацію й те, що в Україні виникла проблема нестачі сироватки проти отрути гадюки звичайної. Якщо у великих містах є певні запаси, то районні лікарні, тим більше сільські, такого препарату не мають взагалі. Отже треба бути вкрай обережними. В будьякому разі панікувати не слід, укус гадюки є несмертельним і тільки у надзвичайних випадках може призвести до летального наслідку. Це пов’язано з тим, що кількість отрути, яку змія вводить у жертву, є мізерною, а її вироблення – енергозатратний для тварини процес, тому гадюка завжди економить свою смертоносну зброю. Проте коли вам не вдалося мирно розійтися з нею, треба негайно звернутися по медичну допомогу.
