Одесі – 217
Любов до чогось або когось вимірюється і словами, і справами. Тільки слова, не підкріплені ділом, породжують відчуття ненадійності. А справи, не осяяні почуттям, можуть перетворитися на рутину та нудну повинність. Схоже, з любов’ю до Одеси у цьому плані все благополучно...
– На сьогодні з коштів обласного бюджету на об’єкти, що розташовані у місті Одесі, виділено 94 млн гривень, – коментує голова Одеської облради Микола Пундик. – Щоправда, 30 млн з цієї суми припадає на субвенцію з ремонту доріг. Але я сподіваюся, що це не остаточна цифра. Ми будемо проводити ще сесію, і гадаю, що за підсумками перевиконання бюджету за 9 місяців зазначена сума збільшиться.
Одеса – це справді посмішка бога, сонячне місто, містонаречена. Перспектив розвитку дуже багато. Дай, боже, успіхів новому складу міськради, дай, боже, успіхів усім нам. Ну а День міста, як і будьякий день народження, – це справжнє свято.
Дехто сумує за одеським колоритом, що минає, але я скажу так. Ми сумуємо не за Одесою, а за своєю молодістю. Так, усе змінюється. Але дух міста все одно залишається. Ви самі знаєте, що таке курортний сезон в Одесі. Немає такого дня, щоб хтось не приїжджав у гості. Досі згадую, як жартувала моя (уже покійна) бабуся: «З червня місяця вивішую на двері табличку: «Пансіонат для родичів». Це справді так. І я досі вечорами ходжу Одесою, знаю опорні точки, які потрібно показати: ось наш театр, ось наш бульвар... А якщо говорити про одеські дворики... Є в мене товариш, який живе неподалік від «Привозу», на Молдаванці. Мені самому цікаво ходити до нього в гості, обговорювати футбольні події. Усі ці кухні, тітки, смажена риба – колорит присутній. І навіть якщо Одеса змінюється, залишається наше Чорне море і 133 нації та народності, які змішаніперемішані. Подивіться на прізвища одеситів, хоча б на прізвища гравців «Чорноморця», де зараз багато місцевих вихованців, – це ж музика, самі тільки прізвища читати! Отож, Одеса змінюється, але її культура і дух залишаються. І це – найголовніше.
Пресслужба облради
Отруйний вантаж минулого
Загороджувальна стрічка, люди в костюмах хімзахисту, гори поліетиленових бочок і техніка – від підйомного крана до пожежної машини... Таку сцену, схожу на зйомку якогось блокбастера, представники ЗМІ могли спостерігати в районі смт Затишшя Фрунзівського району. Однак йшлося не про інсценізацію, і не про навчальну тривогу. Просто тут, нарешті, приступили до ліквідації складу застарілих отрутохімікатів.
Як ми вже повідомляли, 31 серпня до Затишшя приїхали оператори та журналісти, які висвітлювали робочу поїздку голови Одеської облради Миколи Пундика у райони області. Зрозуміло, що побачена картина не викликала особливого бажання у буквальному значенні «докопуватися» до деталей. Зйомку провели оперативно. Але ж журналісти приїхали і поїхали, а жителі Затишшя багато років жили поруч із цією екологічною бомбою. Затишанський склад отрутохімікатів існував ще за часів СРСР. Після розвалу багатьох господарств тонни добрив та хімікатів залишилися безгоспними. До того ж, «хімія» – не вино, з роками кращим не стає. І – увага: подібні склади є в 20 із 26 районів Одещини. Але, зрештою, проблема починає розв’язуватися.
Як згадує куратор округу, депутат облради Олександр Пресман, проблема складу отрутохімікатів була першим питанням, з яким до нього звернулися місцеві жителі (тоді він був ще кандидатом в депутати).
– Перше, що я зробив, коли став депутатом, – написав запит до Мінекології та Прем’єрміністра, – говорить Олександр Семенович. – Сьогодні, завдяки спільним зусиллям Кабінету міністрів, Мінекології, губернатора та обласної ради ми бачимо результат. До кінця року всю отруту вивезуть за межі країни. Було дуже приємно, коли люди сьогодні підходили й просто говорили «дякуємо». Звичайно, це справа не одного дня, але ми її доведемо до кінця.
Більш розгорнутий коментар щодо ситуації у цілому дав голова обласної ради Микола Пундик.
– Уряд ухвалив рішення щодо виділення коштів із Природоохоронного фонду на вивезення та утилізацію отрутохімікатів, – повідомив він. – Ми зуміли обстояти інтереси Одеської області і одержали з фонду майже 40 млн гривень з цією метою. При цьому з обласного бюджету також виділили понад 4 мільйони, тобто понад 10% від державного фінансування.
Усі склади прострочених отрутохімікатів на Одещині будуть ліквідовані, а саму їхню територію «зачищено» до кінця першого кварталу 2012 року. Держава провела тендер, його виграла досить відома у світі ізраїльська фірмапереробник, яка має найсучасніші технології у цьому напрямі. Роботи ми почали з найбільших та найсерйозніших складів: Затишшя, Сарата, Ізмаїл. Одразу скажу, що існує одна дуже серйозна проблема. Документація на ці отрутохімікати не збереглася, тому їхня кількість найчастіше визначалася «на око». Ми вже зіткнулися із проблемою в Сараті, коли реальна кількість «хімії» виявилася більшою за заплановану (хімікати та добрива просто змішалися із землею та піском). Це справді проблема, та, проте, усі небезпечні речовини на таких сільськогосподарських складах будуть вивезені та знищені. Залишаться ще, щоправда, «військові отрутохімікати» у Любашівському районі. Але за підтримки депутата нашої облради, командувача Збройних сил України, начальника Генштабу Григорія Миколайовича Педченка ми розраховуємо у 2012 році розв’язати й цю проблему.
У деякі технічні тонкощі процесу журналістів присвятив депутат облради, начальник Державної екологічної інспекції в Одеській області Олег Вахрушев.
– Як уже говорилося, одна із проблем – це неточна вага хімічних субстанцій, а друга – абсолютно незрозумілий морфологічний склад, – ділиться Олег Олександрович. – Частина «вантажу» – сухі порошки, частина перетворилася на пастоподібну рідину. З урахуванням цього вжито підвищених заходів безпеки. Розроблено і на рівні міністерств затверджено технологічну карту робіт, усі роботи контролюються СЕС, управлінням МНС та Державною екологічною інспекцією в Одеській області. Рятувальники чергують постійно. Люди, які провадять роботи, відповідним чином екіпіровані. Зараз, коли складно працювати в протигазах і костюмах хімзахисту, основні роботи намагаємося виконувати в нічний час доби. Для цього є спеціальне освітлення. На сьогодні працюють вже 20 чоловік. Але поступово, коли будуть вирішуватися питання з вантажопідйомною технікою, ця кількість збільшиться. Хімікати у стані сухої субстанції упаковуються в поліетиленові 50кілограмові мішки, а потім у так звані «бігбеги» по одній тонні. Рідка та пастоподібна отрута упаковується в поліетиленові бочки, потім вантажиться у піддони та спеціальні двадцятитонні хури. У такому вигляді усе це буде проходити митне оформлення і вивозитися за межі країни.
Подякувавши за докладну розповідь, журналісти поцікавилися: а куди власне відправиться вантаж ікс? Виявилося – до сусідньої Польщі. Причому не для поховання на якомусь полігоні, а для повної утилізації. Просто в Польщі є для цього спеціальні технології.
Марія Григор’єва
