Нам, тим, хто так прагне до Європи, мабуть, іще довго не знайдеться там місця. І не так через нашу матеріальну бідність, як через бідність духовну. Прагнення зберегти світлу пам’ять про тих, завдяки кому прийшли у цей світ, потреба віддати належну шану прахові та могилам предків теж є одним із критеріїв духовності. Перебуваючи тривалий час у Польщі, пересвідчилася у високій культурі та благоговійному ставленні поляків до своїх предків загалом і до місць поховань зокрема. Тут у вихідні дні, з букетами квітів, до цвинтарів тягнулися довгі вервечки людей, щоби вклонитися могилам рідних. Запалювали на могилах свічки, і цвинтар довго мерехтів маленькими вогниками – свідками світлої пам’яті вдячних нащадків…
У нас могили здебільшого відвідуються та прибираються за кілька тижнів до Проводів. І тому заходити на цвинтар у проміжку між Проводами буває просто жахливо. Багато поховань забуто, занедбано, вони поросли бур’янами. На них давно ніхто не садив квітів і не запалював свічок. І хоча стаття 30 Закону України «Про поховання та похоронну справу» говорить, що «утримання в належному естетичному та санітарному стані могил, місць родинного поховання…. здійснюється їх користувачами (власниками) за рахунок власних коштів», все ж вона мало впливає на ситуацію.
– Погано, коли могили немає кому доглядати, ще гірше, коли є, а до могил немає приступу, – з болем говорить директор ПП «Рима» Олександр Почтарук. – Дирекція часто звертається через місцеву пресу з проханням утримувати могили в належному стані. Але не всі відгукуються на наш заклик, точніше, доглянуто лише 30% із 7389 могил.
Натомість працівники приватного підприємства «Рима», відколи очолив його Олександр Почтарук, сумлінно виконують покладені на них обов’язки. Своєчасно скошують траву, завозять пісок, зносять старі огорожі, ремонтують і виготовляють пам’ятники, надають ритуальні послуги, здійснюють поховання тих, в кого немає роду, доглядають за їхніми могилами.
Наскільки добре ПП «Рима» надає ритуальні послуги і виконує покладені на нього функції, свідчить Європейський стандарт рейтингування, згідно з яким проведено ранжирування економічних показників серед 350 тисяч суб’єктів господарювання України. За його даними, підприємство потрапило до «Ліги найкращих» і отримало статус «Підприємство – 2010». ПП «Рима» посіло 13те місце в рейтингу «Організація поховань та надання пов’язаних з ними послуг» серед підприємств усіх форм власності, що зареєстровані та працюють в Одеській області. Особисто О.Я. Почтаруку вручено заслужену відзнаку – Орден «Зірка економіки України» та сертифікат «Керівник року – 2010», а підприємству – статуснагороду «Підприємство року – 2010» з відповідним свідоцтвом «Лідера економіки України».
Сьогодні до міського цвинтаря є під’їзні шляхи, є тут огорожа, контейнери для сміття. Та є й чимало проблем. Як і на більшості цвинтарів, постає питання браку місця для поховання. Проте частогусто біля однієї могили пусткою стоїть місце ще на декілька таких. А коли дирекція наполягає на знятті огорож навколо могил, власники обурюються. Вже кілька років як виділено місце під новий цвинтар, і більше нічого – ні доріг, ні коштів на його облаштування.
Пункт 3.1. порядку утримання кладовищ та інших місць поховань говорить, що «утримання кладовищ, військових кладовищ, військових братських та одиночних могил, земельних ділянок для почесних поховань, братських могил, а також могил померлих одиноких громадян, померлих осіб без певного місця проживання, померлих, від поховання яких відмовилися рідні, місць поховань знайдених невпізнаних трупів та охорона всіх місць поховань забезпечуються виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету».
Проте Олександр Якович наголошує, що тільки відділ соціального забезпечення компенсує частину витрат на поховання інвалідів Великої Вітчизняної війни. Всі інші поховання здійснюються за рахунок підприємства. Для людей, яких ховали за кошти ПП «Рима», на цвинтарі є окремі сектори. Ці поховання, звичайно, відрізняються від інших скромністю надгробного хреста та оправи, відсутністю на могилах вінків.
Унікальним у Кодимі є старе єврейське кладовище, яке з’явилося разом із заснуванням міста. Тут знайшли свій вічний спочинок шановані люди, котрі зробили немалий внесок у розвиток міста… Є старовинні могили, які могли б зацікавити фахівців, що вивчають історію та культуру свого краю. На жаль, це історичне місце стало жертвою вандалізму, наруги над пам’ятниками. Більше того, прикро вражає цинізм тих, хто зі старих склепів бере цеглу для будівель, знімає металеві хрести, огорожі.
Працівники «Рими» торік доклали тут чимало праці щодо впорядкування. Цьогоріч голова Кодимської райдержадміністрації Святослав Вікторович Огінський пообіцяв виділити 20 тисяч гривень на огорожу для цвинтаря та проведення інших робіт.
…Цвинтар допомагає пізнати рівень духовності народу. Доглянуті могили предків краще за все засвідчують його мораль і культуру. По суті, народ зберігає свою національну ідентичність доти, доки може вклонятися могилам своїх пращурів.
