Прислівникна місці іменника з прийменником – це справді набагато виразніше, ніж буквально перекопійоване з чужої мови багатослів’я (неінформативність).
А ще українські прислівники відзначаються розмаїтістю своєї структури, ряснотою складу, великою твірною динамічністю. Багато наших прислівників мають цілком одмінні від російських основи і дають лексичний матеріал, що аж ніяк не може свідчити на користь імперських теорій про несамостійність української мови. В цьому можна переконатися, порівнюючи однакові за змістом, але цілком одмінні за способом творення українські і російські прислівники: напередодні – накануне; заздалегідь – заранее; дощенту – вконец; байдуже – равнодушно; божевільно – безумно; напам’ять – наизусть…
Кожен з читачів може зробити набагато довшою цю вервечку унікальності. Але й до неї «зближувачі мов» дібрали способу: почали українськими прислівниками надавати подоби російських. Читаємо, наприклад, у газетному нарисі: миттєво зміркував. Чому не миттю, як бачимо в Котляревського (Турн миттю нарядивсяв збрую, Летить, щоб потрощить Троян) або вмить, якот у Довженка (…зважив ситуацію і вмитьзник)? Бо миттєво співзвучне рос. мгновенно,в усякому разі закінчується на о.А що народна мова слова миттєвоне вживає, це тих, хто «викував» такий покруч, не обходить – їм аби «ближче» до рос. оригіналу, як навчають адепти «злиття мов».
За схемою миттєвовиклепано й неодноразово(рос. неоднократно), хоч українська стилістика обстає в такому випадку за словосполученнями не раз.Порівняймо газетне Він неодноразово нагадував їй і народомовнеВін не разнагадував їй – самі побачимо, що є кращим і природнішим, а що є штучним і вигаданим.
Те саме – щорічно, щоденно, щогодинно, замість НЕперекроєного під російське звучання щороку (щорік), щодня (щодень), щогодини. Зате у фразі: Він платив за помешкання дві сотні річно,– сучасний літератор обов’язково напише на рік, або ще й за рік (Див. «Знахідний відмінок на означення часу»). А у фразі: Табір розкинувся поблизу,– обов’язково напише неподалік, щоб було ближче до рос. неподалеку.
Самоперекладачі вивели сьогодні з обігу донедавна широко вживаний прислівник істотно, замінивши його на російськоподібне суттєво(рос. существенно); перестали писати справді, замінивши його на перекальковане дійсно (рос. действительно), а про існування інших прислівників просто забули. Серед таких «забудьків»: либонь(рос. вероятно, кажись), знехтувавши навіть Шевченкове А під лісом, край дороги, либонь курінь мріє; допіру,«не дочувши» у народному романсі Чого я журюся? Чого я допіру плакати учуся? чи не знаючи приказки Радий, наче допіру народився. У жодному журналістському тексті сьогодні не побачиш прислівника щойно– скрізь панують кальковані тільки що, тількино, як тільки – а щобто згадати Руданського (Щойно лихо москалину з хати одвернуло, баба порох та до печі – печі, як не було!), який тримав своє перо щонайближче до народної мови…
Ситуація: в голові сидить пускай, пусть, ну его, ничего,а треба це поняття відтворити в українському тексті. Більшість самоперекладачів напише нічого,меншість – байдуже, але жоден (певні того!) не використає прислівника дарма.Тимчасом він є найвиразнішим з погляду експресивності, от як чуємо в народній приповідці.
– Тату! Тату! Чорт у хату!
– Дарма! Аби не москаль!
Ще виразнішим буває сполучний зворот дарма що. Про нього вже мовилось у розділі «Дієприслівники теперішнього часу». А тут додамо ще одну приповідку: Дарма що голий, та в галстуку.
На цьому обмежимо своє претензії до невикористання та звуження вжитку українських (надзвичайно інформативних) прислівників у засобах масової інформації – тема невичерпна. Перейдемо до інших «рис характеру» описуваної частини мови.
