Наголос – на профілактику

В Ізмаїльському центрі здоров'я відбувся круглий стіл у межах місячника профілактики та боротьби зі СНІДом. Його відкрила головний лікар ЦЗ Т. Яцина, відзначивши, що з того сумного дня, коли уперше був виявлений випадок ВІЛ­інфекції, минуло вже понад 30 років. За ці роки СНІД забрав понад 30 млн людських життів. Про ступінь небезпеки «чуми ХХ та ХХI століть» свідчить той факт, що сьогодні у світі зафіксовано близько 34 млн ВІЛ­інфікованих людей (і лише 6 млн з них одержують кваліфіковану допомогу). Україна ж за ступенем поширення смертоносної інфекції посідає у світі п'яте місце, а в Східній Європі — перше. І зростання захворювання триває зі стрімкою швидкістю, що, звичайно ж, свідчить про недостатню профілактичну роботу. Згідно зі статистичними даними, у нашій країні за добу від СНІДу вмирає приблизно 9 чоловік. Усього ж в Україні нараховується близько 360 тис. ВІЛ­інфікованих. Тривожна ситуація і в Одеській області. За даними лише Одеського міського центру з профілактики та боротьби із ВІЛ/СНІД, епідеміологічна ситуація щодо цієї інфекції в Одесі залишається вкрай несприятливою. За станом на 1 липня 2011 року було виявлено 23866 ВІЛ­інфікованих жителів обласного центру (з них понад 320 – дітей). СНІД діагностовано у 2875 інфікованих, зокрема, і в 41 дитини. Т. Яцина відзначила, що в боротьбі зі зростанням цього страшного захворювання дуже важливе повноцінне фінансування державних програм.

– На проблему епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні не потрібно закривати очі, інакше країна приречена стати схожою на порожнє футбольне поле – без гравців і без уболівальників, – підкреслила Т. Яцина. – Життєво необхідне толерантне ставлення до людей, які живуть із ВІЛ. А це здебільшого діти, підлітки, молодь.

Про епідситуацію серед населення міста Ізмаїла розповіла його головний державний санітарний лікар Т. Пінк. Вона відзначила, що наше місто – одне із найкращих за показниками обстеження населення на ВІЛ­інфекцію. Насамперед. огляд проходять вагітні та донори. Останнім часом, завдяки санітарно­просвітницькій роботі, серед цього контингенту не було виявлено жодної людини з ВІЛ.

З жителів району на обліку перебуває 63 особи. Цього року на облік було поставлено 9 осіб: переважно, це жителі приміських сіл. У цілому ситуація в районі виглядає трохи краще, ніж у місті.

Про проведену профілактичну роботу серед молоді відзвітувала заступниця директора медичного училища Н. Рябова. Так, цього року в навчальному приміщенні училища (холі, їдальні) були встановлені плазмові телевізори, за допомогою яких під час змін студенти переглядають різні ролики профілактичного спрямування.

Про співпрацю доброчинного фонду «Дорога до дому» з установами міста та району розповіла директорка цього фонду Є. Май­стренко. Під егідою фонду проходять різні тренінги, семінари, акції. Є. Майстренко запропонувала також організувати пересувну Всеукраїнську виставку творчих робіт ВІЛ­позитивних дітей та молоді «Заради життя». Працівники Центру здоров'я одразу ж відгукнулися на цю ідею та запропонували використовувати для пересувної виставки приміщення конференц­зали.

Круглий стіл пройшов за ділових та конструктивних обставин. Переважно промовці наголошували на тому, що на чолі цієї роботи повинна стояти первинна профілактика. Акцентувалася увага на тому, що не треба відвертатися від ВІЛ­позитивних, тому що від цієї інфекції не застрахований ніхто.

Дає підстави вірити

На одній із останніх сходок у селі Утконосівці чергового разу було порушено найпроблематичніше для громади питання – про медичне обслуговування. Не секрет, що в селах воно багато в чому залежить від злагодженості роботи амбулаторій загальної практики сімейної медицини, від того, як укомплектована медустанова кадрами, медикаментами, які умови роботи. У вересні минулого року в місцевій амбулаторії склалася нелегка кадрова ситуація – одразу заяви про звільнення написали чотири працівники середнього медичного персоналу. І якщо фельдшер пішла на пенсію за вислугою років, то інші три працівниці, звільнившись, пішли, що називається, просто «в нікуди». Але ж у медичній справі вони були вже давно не новачками – стаж кожної з них перевищував десять років.

Безумовно, одночасне звільнення одразу декількох працівників сімейної амбулаторії в Утконосівці повинно мати своє логічне пояснення. Ось що думає про цесільський голова Утконосівки В. Дакі:

– Звичайно ж, я розмовляла з медиками про причини їхнього звільнення. Насамперед, як вони розповіли, їх не влаштовувала відчутна невідповідність розміру заробітної плати навантаженню щодо обов'язків. Утконосівка – одне з найбільших і густонаселених сіл, та й народжуваність у нас, порівнюючи з іншими селами, досить­таки висока – у 2011 році, наприклад, на світ з'явилося 42 малят.

І незважаючи на те, що середній медичний персонал у нас був укомплектований повністю, відсутність лікаря­педіатра та лікаря­терапевта створювала певні труднощі у плані медобслуговування населення, обсягів навантаження та міри відповідальності, який медсестрам під час відсутності лікарів доводилося брати на себе. Медсестри, не витримавши цих темпів, вирішили одночасно звільнитися. Районне керівництво підписало їм заяви…

Я ж з таким кадровим підходом категорично не згодна. Вважаю, що будь­які зміни в штатах сімейних амбулаторій в обов'язковому порядку повинні узгоджуватися із сільським головою, тому що від роботи амбулаторії сімейної медицини багато в чому залежить нормальна життєдіяльність територіальної громади.

В. Денисова, інспектор з кадрів центральної районної лікарні:

– Так, справді, в Утконосівській сімейній амбулаторії одночасно чотири працівники написали заяви про звільнення за власним бажанням. Вважаю, що це простий збіг обставин. Так, наприклад, одна з них пішла на заслужений відпочинок за вислугою років. Інша жінка своє рішення про звільнення пояснила тим, що планувала виїхати на заробітки за кордон. У третьої причина звільнення – складні сімейні обставини, тому що батьки чоловіка через проблеми зі здоров'ям потребують постійного догляду. І лише четверта жінка мотивувала своє звільнення справді тим, що завантажена понад норму, і її не задовольняє розмір заробітної плати.

В Ізмаїлі є медичне училище, то ж кадрового дефіциту стосовно середнього медичного персоналу ми не відчуваємо. Вакансії, що з’явилися в Утконосівській амбулаторії, ми заповнили досить швидко. Вважаю також, що ситуацію в Утконосівці багато в чому стабілі­зувало й призначення на посаду головлікаря досвідченого лікаря­педіатра Катерини Михайлівни Ігнат.

С. Кондратьєв, головлікар ЦРЛ:

– Я вважаю, що кадрова ситуація, що склалася в Утконосівці, – це виняток із правил. Але хочу відзначити, що зміни у пенсійному законодавстві дуже підкосилаинашу ситуацію щодо кадрів. Адже багато досвідчених працівників через острах у майбутньому втратити в грошовому утриманні буквально змушені були писати заяви про вихід на пенсію. Та й молодь після закінчення медуніверситетів з великим небажанням їде на роботу у сільську місцевість. Трапляється, що навіть за наявності направлення молоді лікарі знаходять будь­які лазівки, щоб залишитися в обласних центрах. Розв'язання проблеми я бачу в закріпленні за молодим лікарем відомчого житла. За цієї умови, гадаю, молоді фахівці все ж таки будуть приїжджати. До речі, в Утконосівці вже є відомче житло, то ж сподіваюся, що вакансія лікаря­терапевта там незабаром буде заповнена. Для закріплення престижу медпрацівника слід значно підвищувати заробітну плату. Але тарифні сітки – це вже прерогатива Міністерства охорони здоров'я.

Гадаємо, нинішнього року подібна ситуація не повториться. Губернатор Едуард Матвійчук оголосив прийдешній рік роком медицини. У зв'язку із цим сільським установам охорони здоров'я буде приділена особливо пильна увага. На 2012 рік вже розроблена програма «Здоров'я Одещини», загальне фінансування якої складе близько 105 мільйонів гривень (зокрема 65 мільйонів буде виділено з обласного бюджету). У межах цієї ж програми намічається закупити 22 потужних рентгенапарати, 15 флюорографічних, виділити понад 60 автомобілів (зокрема 10 реанімобілів сучасного класу). Один з них – вартістю 650 тисяч гривень – повинен одержати й Ізмаїл. Також буде закуплено 26 автомобілів для районних лікарень, 19 – для амбулаторій сімейної медицини та 42 автомобілі – зі стоматологічним устаткуванням – для надання своєчасної медичної допомоги сільському населенню. Ще планується, що у 2012 році всім сільським медичним працівникам (а це близько 640 лікарів та близько 2000 осіб молодшого медичного персоналу) щомісяця до зарплати буде доплачуватися по 200 гривень. З цією метою в обласному бюджеті вже передбачено близько 12 млн грн.

Такий державний підхід губернатора до медицини дає підстави вірити, що працівники сільської медицини пишатимуться та дорожитимуть своїм робочим місцем, і подібних кадрових демаршів більше не повториться.

Олег Колєв, Ізмаїльський район