За рівнем розвитку освітнього та наукового потенціалів Одеська область посідає лідируючі позиції й має досить розвинутий ринок освітніх послуг. Тут працюють 44 організації й установи, якими виконано 222 наукові розробки за останні 10 років.

Однак кількість фахівців, що виконують наукові й науково­технічні роботи, постійно зменшується. При цьому кожне робоче місце в освітній і науково­дослідній сфері обумовлює створення 7 – 10 високопродуктивних робочих місць в економіці. Але кількість інноваційно активних підприємств і виконаних ними розробок також постійно скорочується. Тобто використання інтелектуального потенціалу регіону виявляється вкрай низьким. У чому ж причина?

Дослідження, проведене працівниками відділу соціально­економічного розвитку приморських регіонів Інституту проблем ринку та економі­ко­екологічних досліджень Національної Академії наук України (м. Одеса), показали, що однією з найважливіших причин такого становища є дефіцит наукомістких і добре оплачуваних робочих місць. Їх «генераторами» в останнє десятиліття залишалися оптова й роздрібна торгівля, ресторанний і готельний бізнес, ремонт автомобілів, будівництво і фінансова діяльність. При цьому дедалі менше стає робочих місць у промисловості.

Найбільша кількість робочих місць, – за 2011 рік – 28,1 тис., – створена фізичними особами з метою заняття підприємницькою діяльністю, а кількість вакансій у юридичних осіб було досить незначним. Це, насамперед, позначається на випускниках вузів, яким складно розпочати трудову діяльність за фахом, що видається за головну перешкоду процесові накопичення інтелектуального потенціалу.

Другою причиною є високі соціальні ризики, обумовлені невдоволеністю населення рівнем і якістю життя. Найважливішим її джерелом виступає безробіття, що породжує соціальну апатію і депресію, що своєю чергою знижує інноваційну активність.

І, нарешті, позначається відсутність у регіоні налагоджених процесів передавання знань. Типовим для вузів є те, що зареєстровані патенти так і не виходять за їх межі.

Така ситуація свідчить про те, що в регіоні поки що не створено умов для ефективного відтворення наявного інтелектуального потенціалу, а освітній і науково­технічний потенціал так і не стають джерелом його конкурентних переваг.

Чим же зарадити, коли повсюдно спостерігається гострий брак фінансових та інституціональних ресурсів? Звертання до прогресивної закордонної практики показує, що сьогодні технічним і технологічним інноваціям мусять передувати інновації в сфері управління регіоном, насамперед шляхом створення сприятливих умов для формування та розвитку інтелектуального потенціалу.