Військовий розвідник

У роки Великої Вітчизняної війни повними кавалерами ордена Слави стали близько двох з половиною тисяч чоловік – воїни усіх родів військ і служб, представники багатьох національностей колишнього Радянського Союзу.

Один з них – мій легендарний земляк Порфирій Герасимович Кариков. Народився він 25 березня 1923 року в селі Сугути Чуваської Автономної Республіки.

До Червоної Армії був призваний у листопаді 1941 року. Брав участь у боях із серпня 1942 року. Служив у парашутно­десантній бригаді 5­го повітряно­десантного корпусу. Тут закінчив школу молодших командирів і одержав направлення на Сталінградський фронт командиром мінометної обслуги, потім став розвідником.

Старшина Кариков із групою розвідників 13 грудня 1943 року в села Миколаївці Великолепетихського району Херсонської області блокував ворожий дзот, знищивши при цьому кулемет, 15 солдатів і захопивши «язика». Але німці виявили розвідників і відкрили ураганний вогонь. Кількох бійців поранило, а «язика» вбило. Без даних про потужну фашистську оборону на Дніпрі повертатися було не можна. Дотримуючись великої обережності, розвідники поповзли у темряві холодної ночі. Нарешті вони почули розмірений тупіт чобіт. Одного фашиста захопили, двох знищили без шуму і – скоріше «додому». Цього разу пощастило. Взяли поважну особу – офіцера, що інспектує оборону. Свідчення полоненого дозволили обрушити на ворога потужний удар у найслабшому місці його оборони. За мужність і відвагу гвардії старшині Карикову 18 січня 1944 року вручили орден Слави ІІІ ступеня.

У ніч на 10 квітня того ж 1944 року Порфирій Кариков із групою розвідників потай проникнув у розташування ворога в районі села Мала Лепетиха Херсонської області. На човнах переправилися через річку на протилежний, зайнятий ворогом, берег. Старшина передав по рації: «У плавнях захопили штаб німецького полку. Документи відправив з бійцем. З’ясовую сили ворога в селі Гаврилівці».

Розвідників виявили. Кариков наказав зайняти кругову оборону у великому двоповерховому будинку на околиці. Гітлерівці шість разів ходили в атаку і відкочувалися назад. Поблизу будинку лежали десятки загиблих ворожих солдатів, але й сили взводу танули. І все­таки розвідники вистояли. Їхній командир був нагороджений орденом Слави ІІ ступеня. Це було 23 лютого 1944 року – у день 26­ї річниці Червоної Армії.

А історія останнього подвигу гвардії старшини Петі Карикова (бойові друзі його називали Петею, бо легше вимовляти) така:

– Бачиш цей міст? – сказав Карикову начальник розвідки. – Треба його взяти. Підбери хлопців найнадійніших.

…Проникли через вороже розташування глибокої ночі, спочатку по воді, потім уздовж берега. Вісімнадцять розвідників повинні були створити враження великого озброєного загону. Розрахунок був на раптовість. Автоматні черги і розриви гранат уночі втягли супротивника в перестрілку, а в суцільній пітьмі спробуй розберися, які сили в атакуючих.

Кілька годин тривав бій, скінчилися боєприпаси, Кариков став стріляти у гітлерівців, що насідали, з ракетниці. Ворожі солдати у паніці втікали, вважаючи, що росіяни застосували нову стрілецьку зброю. До прибуття основних сил міст захопили неушкодженим. Фашисти, а їх, як з’ясувалося пізніше, налічувалося до двох батальйонів, залишили село. У групі Карикова лише два бійці одержали поранення. За це виконане завдання старшина був удостоєний ордена Слави І ступеня із присвоєнням військового звання молодший лейтенант.

У Польщі молодший лейтенант Кариков за одну з успішних розвідоперацій був нагороджений орденом Червоного Прапора.

За роки війни він особисто взяв 26 «язиків», зокрема трьох офіцерів.

Після війни офіцер П.Г. Кариков продовжив службу у Збройних силах колишнього СРСР, закінчивши бронетанкову академію імені Сталіна. Остання обіймана посада – заступник командира дивізії. Кілька років служив полковник­інженер П.Г. Кариков у нашому Червонопрапорному Одеському військовому окрузі.

Ті, хто знав Карикова за фронтовими справами, називають його «людиною з легенди». Саме ж ім’я Порфирій у перекладі з грецької означає «багряний». А цей колір з давніх часів вважається символом хоробрості, мужності й безстрашності.

Выпуск: 

Схожі статті