Спорт

На республіканській спортивній хвилі

• Після тижневої паузи стартував фінал (до чотирьох перемог) чоловічого чемпіонату України з баскетболу. На шляху заключних баталій у півфіналі БК «Донецьк» перевершив «Ферро» (Запоріжжя) – 4:2, а «Азовмаш» (Маріуполь) – «Будівельник» (Київ) – 4:0.

Загалом, за золоті медалі 17 травня в Донецьку змагання почали господарі, які прагнуть до почесного звання чемпіонів, і маріупольці, які володіли сім разів цими лаврами.

Донеччани були сильнішими. У першій десятихвилинці вони вели – 27:21, у другій – 16:14. Після великої перерви суперники сперечалися на рівних – 17:17. Під завісу БК «Донецьк» виграв – 23:14. У підсумку – 83:66.

Через день вони зустрілися повторно. І знову зі старту тон задавали господарі. Найкраще свідчить результат. Перші два тайми – 24:18 і 21:18. Після відпочинку донеччани вели 17:8 і наприкінці поєдинку поступилися гостям – 17:22. Загалом, БК «Донецьк» перевершив «Азовмаш» – 79:66. Рахунок став – 2:0.

22 і 24 травня друзі­суперники зустрінуться в Маріуполі й продовжать боротьбу за «золото».

• У Полтаві завершився розіграш Кубка України з гандболу за участю найсильнішого квартету країни. У півфіналах відбулося запорізьке дербі ЗТР – «Мотор­ЗНТУ». В іншій парі місцеве «Динамо» грало з «Портовиком», (Южне), що посів на чемпіонаті України четверте місце.

Чемпіони країни динамівці, перемігши з перевагою вісім м’ячів (41:33), вийшли у фінал, де перемогли ЗТР, також із різницею у вісім м’ячів.

Так, полтавці зробили дубль, поклавши у Кубок золоті медалі.

• Минулої неділі пройшли матчі 32­го туру (загалом 34) чемпіонату України з футболу в першій лізі, де вже право виступати у прем’єр­лізі здобула «Говерла­Закарпаття» (Ужгород). До речі, відомо, що «Чорноморець» свій перший матч нового чемпіонату країни проведе в Одесі у липні з «Говерлою­Закарпаття».

На другу путівку до прем’єр­ліги претендують «Металург» (Запоріжжя) і ФК «Севастополь». Запоріжці приймали «Кримтеплицю» і перемогли – 4:0. Севастопольці у ролі гостей грали в Одесі й перемогли з рахунком – 3:1.

Таким чином, перед двома заключними турами «Металург» випереджає «Севастополь» на одне очко. При цьому кримчани на своєму полі 24 травня зустрічаються із запоріжцями. Не виключено, що тоді й може вирішитися питання другої путівки в прем’єр­лігу.

• У Ялті завершилися змагання з легкої атлетики серед команд вищих навчальних закладів України.

Одесити не залишилися без нагород. Так, студентка Південно­українського педагогічного університету Наталя Башли у семиборстві, набравши 4800 очок, посіла перше місце.

Майже одночасно під Києвом у Конче­Заспі проходили республіканські змагання з легкої атлетики серед метальників і штовхальників ядра.

Найбільшого успіху домігся студент Одеської національної юридичної академії майстер спорту Дмитро Савицький. У штовханні ядра він послав снаряд на 20 метрів 38 сантиметрів і посів перше місце, перевищивши норматив майстра спорту міжнародного класу. Його тренує мати Олена Віталіївна Савицька. Вітаємо!

Євген ГОРЕЛЮК

Перша серед жінок району

Щорічна Спартакіада депутатів місцевих рад розкриває такі таланти і здібності працівників органів самоврядування, про які не знають навіть товариші за роботою. Багато хто не знав, що тендітна та завжди жвава секретар Петрівської сільської ради Тетяна Данилівна Ларіна так майстерно вправляється у настільному тенісі. А районна спартакіада минулого року яскраво продемонструвала захоплення жінки цим видом спорту. Бо в результаті вельми цікавої, видовищної гри Тетяна Данилівна посіла перше місце серед жінок району. Це дало їй право позмагатися з колегами на обласній Спартакіаді депутатів місцевих рад, звідки представниця Великомихайлівського району приїхала з Дипломом за шосте місце серед 19 команд Одещини.

На посаді секретаря Петрівської сільської ради Тетяна Ларіна працює вже 10 років, до цього була вчителем фізкультури у сусідньому селі Першотравневому. І хоч вже давно не займається з учнями спортом, свого захоплення настільним тенісом не полишає. Тому вечорами, коли з’являється вільна від домашніх клопотів година, збираються з односельцями у місцевій школі, щоб пограти у волейбол чи позмагатися зі свого улюбленого виду спорту. Треба ж тримати форму! Бо ж не за горами чергова Спартакіада – необхідно показати ще кращі результати!

Олена ХАРЧЕНКО,власкор «Одеських вістей»,Великомихайлівський район

Змагалися «соколята»

В Одесі відбувся фінал обласного етапу Всеукраїнської дитячо­юнацької військово­спортивної патріотичної гри Українського козацтва «Сокіл» серед школярів 7­8 класів. Організаторами змагань стали обласний військовий комісаріат, Військова академія, громадська організація «Запорізьке козацтво» та Одеський обласний гуманітарний центр позашкільної освіти і виховання.

Протягом трьох днів юнаки та дівчата за допомогою досвідчених інструкторів, зокрема курсантів Військової академії, шикуючись у лаву, навчалися карбувати крок, поводитися зі зброєю, користуватися індивідуальними засобами захисту, подавати найпершу медичну допомогу умовним потерпілим, долати смугу перешкод, орієн­туватися на місцевості, а також знайомилися з історією українського війська. Слід зазначити, що цього року традиційна гра «Сокіл» поповнилася новими етапами, завдяки яким школярі змогли виконати комплексні військово­спортивні й туристичні завдання, а також взяти участь в інтелектуальних змаганнях на найкраще знання історії України.

Готуватися до фінальної гри дове­лося протягом двох місяців. Тому юнаки та дівчата досить серйозно поставилися до виконання завдань на фінальних змаганнях. Кожна з команд намагалася вибороти право піднятися на п’єдестал пошани, тож переможці з різних видів військово­спортивного заходу були майже в кожній команді.

За словами головного судді змагань – осавула Запорізького козацтва Сергія Шпака, подібні патріотичні ігри сприяють вихованню молоді та підвищують авторитет військової служби, а відтак у майбутньому учасники змагань охоче поповнять лави Збройних сил України.

– Ми сподіваємося підготувати надійну зміну захисників нашої Вітчизни, і перспектива у цього проекту велика. Юнаки та дівчата охоче беруть участь у спільних спортивних змаганнях та інших військово­патріотичних заходах. Саме в такій ігровій формі вони набувають свого першого досвіду у військовому вишколі, – підкреслив Сергій Шпак.

Сергій ДАНИЛЕНКО

Наче римська богиня

З первісних часів, коли воно було одним з основних занять людини, полювання залишається переважно чоловічою справою. Хоча в період античності заступництво мисливців належало богині Діані, якій, згідно з міфологією, не було рівних у мисливській майстерності. Мабуть, більшість з нас вважає, що сьогодні, якщо і трапляється десь жінка­мисливець, то лише в загублених серед сибірської тайги поселеннях. Однак і на Савранщині мешкає представниця прекрасної статі, якій полювання припало до душі.

Вже півтора року повноправним членом районної організації Українського товариства мисливців і рибалок є савранчанка Ольга Грицишина. Дізнавшись про це, попросив розповісти про те, чим приваблює її мисливство.

– Моє захоплення полюванням розпочалося сім років тому, коли я вийшла заміж. Мій чоловік Анатолій є пристрасним мисливцем, тож вирішив і мене залучити до цієї справи. З перших місяців подружнього життя брав з собою на полювання. Щоправда, спочатку це не дуже подобалося деяким його друзям, та Анатолій пояснив їм, що я не стану для них завадою. Невдовзі вони самі в цьому переконалися.

Протягом кількох років під час виїздів на полювання моєю «зброєю» був фотоапарат. Мені цікаво було спостерігати за самим процесом вистежування дичини. Роблячи знімки цікавих моментів, я стала мовби фотолітописцем мисливців Савранщини.

А півтора роки тому чоловік подарував мені на день народження справжню мисливську рушницю. Тож, аби мати законну можливість застосовувати її за призначенням, я вступила до лав УТМР. Відбулося урочисте посвячення мене в мисливці. Була приготована святкова шурпа з дичини, найдосвідченіші члени райорганізації товариства звернулися до мене з напутніми побажаннями.

В багатьох людей склався стереотип, що мисливці переслідують єдину мету – добування дичини. Але спілкуючись впродовж стількох років з любителями полювання, пересвідчилася, що це зовсім не так. Насамперед слід розрізняти справжніх мисливців і браконьєрів.

Справжній мисливець душею вболіває за природу, ніколи не дозволить собі вийти на полювання поза строками мисливського сезону. В суворі зими ми підгодовуємо диких тварин.

Найбільше задоволення на полюванні я отримую від спостереження за життям лісових мешканців. Зокрема, коли стою серед дерев і, почувши шум тварини, що наближається, намагаюся вгадати, хто це – заєць, лисиця чи косуля.

Крім того мені дуже до вподоби бувати на зльотах мисливців. Восени вони проходять в Криму, взимку – на Рівненщині. Туди з’їжджаються любителі мисливської справи не лише з різних куточків України, а й з сусідніх держав. Слід сказати, що серед них немало жінок. Чимало мисливців­чоловіків приїжджають зі своїми дружинами, дітьми. Учасники зльотів спілкуються між собою, обмінюються досвідом, готують смачні страви з дичини, співають пісні під гітару біля вогнища. Як я дізналася там, в багатьох регіонах відкриття сезону полювання стає видом сімейного відпочинку. Коли серед мисливців перебувають жінки і діти, чоловіки контролюють свою поведінку, намагаються поводити себе культурніше і шляхетніше.

Полювання – також і вид спорту. Щороку ми виїжджаємо на різноманітні змагання зі стендової стрільби, стрільби по «літаючих» тарілках, мішені, що «біжить».

Тож життя мисливця дуже захоплююче та цікаве, і не обмежується лише добуванням здобичі.

Сергій ОСАДЧУК,Савранський район

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті