Як уже повідомляла наша газета, відбулася презентація звіту про індекс конкурентоспроможності регіонів нашої країни за 2011 рік, де Одещина посіла 8­ме місце, зумівши піднятися на 4 позиції у порівнянні з попереднім роком. Звіт був підготовлений Фондом «Ефективне управління» за підтримки Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ).

Люди по­різному ставляться до рейтингових досліджень та їхніх результатів. Бо багато в чому підсумки такого заочного змагання залежать від обраних точок відліку, від суб’єктивного підходу тих, хто оцінює. Втім, навіть за цих умов різноманітні рейтинги стають у світі все популярнішими. Зокрема, рейтинги, які оцінюють стан справ у тому чи іншому регіоні. Докладніше про це – в нашій розмові з депутатом обласної ради від Партії регіонів, академіком Академії економічних наук України, заслуженим економістом України О.С. Кравцем.

– Олександре Семеновичу, рейтингові оцінки стають у нас все звичнішими, символізуючи перехід на міжнародні норми та правила в різних сферах діяльності. На колегіях управлінь облдержадміністрації та Одеської міської ради вже протягом декількох років озвучуються місця, які область або місто посіли за минулий рік за тим чи іншим напрямом роботи. Але, мабуть, найскладніше розрахувати індекс розвитку цілого регіону, бо він залежить від величезної кількості складових…

– У світі справді відсутні єдині підходи та методики щодо розробки індексу (коефіцієнту) соціально­економічної тривкості країн та регіонів. Проте скрізь використовується та або інша форма інтегрованого підходу. Особливістю такого аналізу є реальне застосування принципів сталого розвитку. Цей підхід створює умови не для протиставлення, а для раціонального поєднання завдань економічного розвитку та збереження природного довкілля. Надалі це сприятиме переходові до сталого розвитку регіону й забезпечення підвищення рівня та якості життя населення.

В основу рейтингових оцінок покладено постулат про те, що успіх держави на міжнародній арені залежить від внеску, робленого кожною територією. На одній може бути могутнішим промисловий потенціал, на другій є цікаві напрацювання у соціальній сфері, на третій – основний внесок роблять навчальні заклади. Усе це разом і створює неповторний образ країни.

Тому звіт про конкурентоспроможність – це унікальний інструмент, який дозволяє політикам і бізнесменам оцінити відносно сильні та слабкі сторони національної економіки у порівнянні з іншими країнами, а також не випустити з уваги найцікавіший досвід у різних сферах життя держави.

– В даному разі використовувалася методика, запропонована Всесвітнім економічним форумом. Вона застосовується тільки при оцінці регіонів України?

– Ні, ВЕФ – це міжнародна незалежна організація, покликана сприяти поліпшенню економічної ситуації у світі. Вона надає свої звіти починаючи з 1979 року. Сьогодні у полі її зору перебувають 133 держави з розвиненими та тими, що розвиваються, економіками. Тому дуже цікавий погляд цієї авторитетної організації на Україну та її регіони на тлі значної частини світової економіки. Конкурентоспроможність України ВЕФ аналізує з 1997 року.

У своїх оцінках ВЕФ використовує індекс глобальної конкурентоспроможності, розроблений разом з одним із професорів Колумбійського університету у США. Вперше він був презентований у 2004 році.

– Підсумковий результат у визначенні індексу конкурентоспроможності формується з 12 складових. Охарактеризуйте їх, будь ласка.

– Перша складова – це інституціональне оточення. Простіше кажучи, це умови, за яких приватні підприємці, фірми, державні структури налагоджують взаємодію одне з одним. Тут я не погоджуся з 26 місцем, на яке поставили регіон. За останні 2 роки, і це відзначалося не раз, умови, зокрема, дозвільна система, зазнали чимало позитивних змін. Було відкрито «Єдине вікно» для оформлення документів на різні види діяльності. Стало активно розвиватися державно­приватне партнерство, коли облдержадміністрація виступає партнером у реалізації найважливих і най­значущіших для регіону проектів. Наприклад, на будівництві нового виробничого корпусу підприємства з випуску лікарських препаратів «ІнтерХім».

Друга складова – інфраструктура. Тут область посіла третє місце завдяки високому рівню розвитку портів, збільшенню пассажиро­і вантажопотоків на повітряному транспорті, високій мірі забезпечення людей лініями звичайного телефонного та мобільного зв’язку. Гадаю, в наступному році у нас є перспективи за цим показником піднятися ще вище.

Третя складова – макроекономічне середовище. Вона багато в чому пов’язана із ситуацією в країні. Тут у нас 20­та позиція, яка, впевений, найближчим часом буде поліпшена.

П’ятою наша область стала за четвертою складовою – оцінкою стану в охороні здоров’я та початковій освіті. Тут знайшли своє відображення закупівлі нового, сучасного обладнання для лікувальних установ і високий ступінь охоплення початковою освітою дітей. Не таємниця, що в інших регіонах лікарні вже давно не переоснащуються. Та й кількість дітей, які не відвідують школу, теж постійно зростає. У нас же, завдяки постійному контролю з боку керівництва облдержадміністрації, потреби лікувальних установ і питання, пов’язані з обов’язковим відвідуванням дітьми шкіл, залишаються серед головних пріоритетів у регіоні.

П’ята складова індексу – це вища освіта і професійна підготовка. Тут регіону віддали 5­те місце. У нас високі показники щодо охоплення населення середньою та вищою освітою – четверте і п’яте місця відповідно. П’яті ми і щодо доступності дослідних та освітніх послуг. Як викладач, що має чималий досвід роботи як з нашими, так і іноземними студентами, переконаний: за даним критерієм нашому регіону до снаги піднятися набагато вище, маючи потужний науковий і навчальний потенціал вузів, особливо тих, які одержали статус національних.

Шоста складова – ефективність ринку товарів. Тут ми опинилися в середині таблиці – 14­те місце. Хоча, на мій погляд, якщо регіон визнано третім щодо інтенсивності внутрішньої конкуренції, ефективність ринку товарів не може бути настільки гіршою. Тут, скоріш за все, позначилася відсутність багатьох показників, які повинні були враховуватися при підрахунку.

Щодо сьомої складової – ефективності ринку праці – область посіла 25­те місце. З цим показником я також не погоджуся, бо наша область вирізняється одним із найнижчих рівнів безробіття. А якщо це так, то, отже, механізм зайнятості, забезпечення ефективності ринку праці працює непогано.

Для мене як економіста несподівано низько регіон виявився за восьмою складовою – розвитком ринку фінансових послуг. 24­те місце. Тут, на мій погляд, не знайшли відображення деякі важливі моменти. Зокрема, високий рівень впровадження у регіоні карток Національної системи масових електронних платежів, а також зміни (у бік спрощення) умов одержання кредитів багатьма банківськими установами, а також зростання кількості договорів лізингу.

Дев’ята складова індексу конкурентоспроможності – технологічна готовність. Тут у нас висока четверта позиція, яка визначається високим рівнем впровадження сучасних технологій на підприємствах. Оцінюючи резерви, вважаю, що на кількох позиціях і тут ми можемо піднятися вище.

Десята складова – розмір ринку. Область тут визнали п’ятою. Це свідчить про те, що регіон являє собою перспективний і досить значний ринок, усе більший інтерес до освоєння якого проявляють як вітчизняні, так і закордонні фірми­виробники товарів та інвестори. Не випадково губернатор області докладає максимум зусиль для створення щонайсприятливіших умов для інвесторів.

Одинадцята складова – рівень розвитку бізнесу. За нею нам віддали 19­те місце. Я не можу з цим погодитися, бо останнім часом у регіоні значно активізувався внутрішній інвестор, вкладаючи кошти в реалізацію різних проектів. У нас щороку відзначається найбільший приріст кількості підприємців. Проводиться робота щодо створення регіональних кластерів.

І, нарешті, дванадцята складова – інновації. Тут регіон теж опинився в кінці таблиці – на 21­му місці. Чомусь він не одержав балів за кількість патентів на винаходи, хоча умільців, які пропонують новаторські технічні рішення на рівні винаходів, у нас чимало. Гадаю, нижче, ніж належало, була оцінена якість науково­дослідних робіт. Резерви щодо цієї складової потрібно шукати у заохоченні компаній до збільшення витрат на науково­дослідні та дослідно­конструкторські роботи, у налагодженні ефективнішої співпраці наукових підрозділів вузів із бізнес­структурами.

– До п’ятірки лідерів щодо індексу конкурентоспроможності за підсумками минулого року потрапили 4 найнаселеніші регіони – Дніпропетровська, Київська, Харківська та До­нецька області. Чи означає це, що на сучасному етапі найперспективнішим є розвиток міст­мегаполісів?

– Аж ніяк. Модель економічного зростання, при якій розвиваються кілька міст­мегаполісів, не єдино можлива в Україні. Крім того, занадто швидкий розвиток великих міст може уповільнити розвиток периферії і підсилити регіональні диспропорції. Тому регіональні кластери цілком можуть стати не менш дієвим інструментом економічного піднесення, ніж розвиток міст­мегаполісів. Підготовка до створення декількох таких кластерів на території області проводиться досить активно.

– Олександре Семеновичу, слід згадати і рейтинг журналу «Forbеs», приблизно у той же час, коли був оприлюднений індекс конкурентоспроможності, який назвав найкращі міста в Україні для ведення бізнесу. Трійку лідерів склали Донецьк, Одеса та Харків. Тобто проглядається певна кореляція зі звітом про індекс конкурентоспроможності.

– Особливо слід звернути увагу на те, що «Forbеs» робить свої висновки, ґрунтуючись на оцінках журналістами міст за п’ятьма основними параметрами – людським капіталом, купівельною спроможністю, інвестиційним кліматом, економічною тривкістю, а також інфраструктурою та комфортом. Ці ж самі критерії не залишаються без уваги і економістів ВЕФ, про що свідчить усе сказане мною вище.

На завершення ще раз підкреслю: наш регіон має дуже великий потенціал, який розвивається і розвиватиметься далі. І індекс конкурентоспроможності – це хороша підказка: які напрями потребують найбільшої уваги, де ми ще не навчилися себе правильно позиціонувати і презентувати. Це дуже цікава робота, спрямована на те, щоб наш регіон посідав лідируюче становище не тільки в Україні, але й високо оцінювався західними експертами як центр залучення великих інвестиційних потоків.