Нова тенденція з’явилася у нашому літературному процесі. У цьому змогли впевнитися всі присутні на презентації першого випуску морського альманаху «Вахтенный журнал».
Згідно з архівними даними, в Одесі за останні сто років не було подібного видання.
– Ідея його створення народилася у відомих працівників морської галузі України та зарубіжжя. Це дало нам право зареєструвати збірник як міжнародний літературнопубліцистичний, – говорить головний редактор видання Володимир Каткевич.
Багато ентузіастів виявилися і першими авторами, які зафіксували свій життєвий досвід і переживання у художній прозі та віршах. Справді, всі твори, об’єднані альманахом, написані людьми з чималим досвідом роботи на суднах пасажирського та вантажного флоту або причетними до традицій, що зберігаються в родинах моряків. Тому мемуари, нариси, економічні есе, документальні дослідження цікаві і з погляду історії.
Ініціаторами першого випуску стали капітан Олег Вавілов; менеджер, у минулому заступник міністра морського флоту, капітан Олександр Крайній, який заступив на пенсії на літературну вахту і дав альманаху цю назву; Ігор Лосинський, який після 13 років роботи на містку перейшов на викладацьку роботу і взявся за перо.
– У пам’яті моряків накопичилася велика кількість спогадів, які дають поживу творчості. По матеріал далеко ходити не потрібно: редакція розташована у будинку Маразлі, де жили видатні капітани довоєнної формації, учасники легендарних морських походів, бойових рейсів на Іспанію. Це Переберій, який свого часу перегнав трофейну фешенебельну яхту «Оріон». Це Гогітидзе, який, будучи ще старшиною, брав участь у формуванні лендлізівських караванів у Рейк’явіку. Григор – перший капітан лайнера «Иван Франко», завдяки проекту якого була усунута диспропорція корпусу і змінена конфігурація труби судна.
Першим читачем «Вахтенного журнала» став Вілен Лобода – єдиний з юнг, що залишився живим з випускників школи, організованої в Одесі у 1944 році. Плаваючи боцманом на «Адмирале Нахимове», у хвилини катастрофи він зумів негайно спустити на воду плотики. Завдяки цьому врятувалися кілька сотень чоловік.
– Зараз коло читачів альманаху розширилося за рахунок курсантів морехідних училищ. Деякі з них уже надіслали свої розповіді на сайт альманаху, – говорить О. Крайній. – Цікаве поєднання поглядів покоління моряківветеранів і молодих сучасників європейського складу мислення. Втім, дебютантів можуть чекати розчарування: добір творів суворий і безсторонній.
Уже готується другий випуск. У ньому з’явиться небувалий досі розділ «Наказанные капитаны». Автори розкажуть правдиві факти про багато які події, що їх колись не наважувалися публікувати. Головним матеріалом стане потрясна проза іллічівського капітана Ігоря Сабаненка, який помер від розриву серця під час робочої поїздки з екіпажем...
До суднової ролі альманаху заносяться нові імена.
