У кожній групі – свій лідер

Тривають відбіркові ігри другого кола чемпіонату області з футболу серед команд трьох територіальних зон.

Ігри, що відбулися 11 серпня, принесли такі результати: «Кілієць» – ФК «Зоря» – 2:2, «Арцизець» – ФК «Болград» та «Дунай» – «Тарутине­2» – матчі перенесені. Попереду у південній зоні ФК «Зоря» – 20 очок, «Кілієць» – 19, «Славія» – 11 очок.

18 серпня зустрічаються: «Бол­град» – «Дунай», «Тарутине» – «Кілієць», ФК «Зоря» – «Славія».

У центральній зоні грали: «Спар­­так» (Роздільна) – «Ти­рас­2500 ­Портовик» – 2:0, ФК «Бе­­резівка» – «Бессарабія» (Одеса) – 0:0, «Хаджибей» – збірна Овіді­опольського району – 2:1.

Лідирують: «Бессарабія» (Одеса) – 23 очки, ФК «Березівка» – 16, «Хаджибей» – 16 очок.

18 серпня грають: «Про­грес» – «Хаджибей», збірна Овіді­ополь­ського району – ФК «Бе­резівка», «Бессарабія» – «Спартак», «Тирас­2500­Портовик»» – «Чорне море».

У північній зоні пари склали: «Кодима» – «Деніс­Фарм» – 1:1, «Балта» – «Пітер» – 4:0, «Агросвіт» – «Атлетик» – 1:3. «Динамо» (Ананьїв) вибуло з турніру.

Попереду «Деніс­Фарм» (Сав­рань) – 25 очок, ФК «Балта» – 23, «Пітер» – 12 очок.

18 серпня грають: «Деніс­Фарм» – «Агросвіт», «Атлетик» – ФК «Балта», «Любава» – «Кодима».

Євген Горелюк

Дев'ять годин автопристрастей

У минулі вихідні в Одесі відбувся п’ятий етап серії EEDC з дрифтингу. Дійство розгорталося біля ТРЦ «Рив'єра» на очах численних глядачів і вболівальників. Організатором заходу є Асоціація дрифтингу України.

Інтерес до заходу підігрівав той факт, що у цьому етапі взяли участь переможці прибалтійських, російських, білоруських та українських чемпіонатів.

Нагадаємо нашим читачам, що дрифтинг є найвидовищнішим видом автоспорту. Водій керує машиною на 450 і більше кінських сил, і цей автомобіль входить у занос на швидкості понад 100 км/год.

Олександр Гринчук, дворазовий чемпіон України з дрифтингу, повідомив, що в цьому сезоні зібрано дуже сильний склад дрифтерів.

Змагання проходили майже 9 годин, з невеликими технічними перервами. Глядачі милувалися гарним дрифтом і побачили навіть кілька аварій. Напруження пристрастей було таке велике, що деякі дрифтери не справлялися з керуванням і врізалися у бетонні блоки. Суддівській бригаді було непросто визначити лідерів парних заїздів, і вони часто просили дрифтерів зробити повторні заїзди, щоб виявити переможця.

Змагання завершено, визначено найкращих. У Східноєвропейському чемпіонаті з дрифтингу в серії EEDC трійка лідерів виглядає так: третє місце посів Олександр Гринчук, другим був Дмитро Іллюк, а найкращим дрифтером став Олексій Головня.

У європейській першості з дрифтингу в серії UDC переможцем став Дмитро Іллюк, друге місце посів Олексій Головня, замкнув трійку найсильніших Олександр Гринчук.

Наступний, четвертий етап UDC «Ukrainian Drift Championship» відбудеться 23 вересня на автодромі «Чайка» у Києві. Побажаємо удачі Олександру Гринчуку, який там репрезентуватиме Одесу.

Андрій ЛОГАШЕВСЬКИЙ

Європа – це струнка леді

Літній день хилиться до заходу. По вулиці Люксембурга, найдорожчого міста Європи, біжить молода жінка у спортивному костюмі. Вечірня пробіжка…

Недільний ранок у столиці Фран­ції. Парижанка, одягнена недоладно, але з шиком, їде у своїх справах на велосипеді…

А от липневий ранок ще в одній європейській столиці – Любляні (Словенія). На тенісних кортах немає вільних майданчиків…

У Меці, місті на північному сході Франції, нас застала злива. У лічені хвилини стало темно, як уночі, – і по нашому екскурсійному автобусу застукотів град. Галаслива група учасників прес­туру, організованого Журфондом Національної спілки журналістів України, оніміла перед грізною величчю стихії. Але тільки вона вгамувалася, як калюжі просохли (от що означає добра зливова каналізація!), і на спортмайданчик у житловому мікрорайоні столиці регіону Лотарингія вийшли хлопчаки…

Помпезних палаців спорту у Європі бачити не довелося, а от маленькі спорткомплекси, які, здається, ніколи не порожніють, – на кожному кроці. Але молодь займається спортом і там, де для цього немає спеціальних умов. На майданчику біля одного з численних пам'ятників культурної столиці Поль­щі Кракова хлопчики відпрацьовують велосипедні «па», на привокзальній площі у колишній німецькій столиці Бонні – шліфують прийоми «асфальтової» акробатики…

Бабуся­Європа справ­­ляє враження підтяг­нутої, спортивної леді. Тут, у містах, що самі є витворами мистецтва, серед скарбів історії й архітектури, розумієш, що фізкультура – частина загальної культури людини і людства. Тому на горезвісному Заході не втрачають найменшої можливості рухатися, грати, вправлятися… Одеса з її Трасою здоров'я виглядає європейським містом…

Тепер я краще розумію своїх шведських друзів, які заявили ізмаїльцям:

– Ви живете в раю!..

Мабуть, малися на увазі наш клімат, екологія, Дунай – і отже, умови для фізичної активності, для здорового способу життя.

Наталія МЕССОЙЛІДІ, Люксембург – Ізмаїл

І все-таки ми – спортивна нація!

Почнемо з того, що Олімпійські ігри від самого початку, у Старо­давній Греції, були винятково особистими, а не комерційними змаганнями. Реанімовані наприкінці ХIХ – на початку ХХ століть П’єром де Кубертеном, засновником сучасного олімпійського руху, такими вони спочатку й залишалися. Тобто змаганнями спортсменів­любителів, які демонструють свою силу і спритність. Політизація Ігор розпочалася після того, як світ розділився на два табори – капіталістичний і соціалістичний. Ось тут не обійшлося, як завжди, без ЗМІ. Їм­то ми й зобов'язані введенням неофіційного підрахунку командних очок і медалей. Як же – престиж країни, імідж держави, спортивність тієї чи іншої нації!.. Щодо уболівальників, фахівців, то, на наш погляд, подібна арифметика – безперечно захоплююче заняття – може призвести до помилкових висновків.

Пропонуємо читачам свій арифметичний варіант. Сьогодні не стомлюються із замилуванням підкреслювати успіхи китайської олімпійської команди, піднесення спорту у східних країнах. Але давайте розділимо півтора мільярда (приблизна кількість жителів країни) на кількість здобутих китайцями медалей. Отже, одна медаль десь на 45 мільйонів чоловік, тобто на всю Україну. Негусто… Ось вам переконливий приклад того, що кількість олімпійського «золота» зовсім не свідчить про стан фізичного здоров'я нації, масовості спорту. Автора цих рядків, наприклад, більше вражають успіхи атлетів з таких малих країн, як Кенія, Ефіопія, Тринідад і Тобаго, Молдова, Вірменія…

Але повернімося до олімпійських принципів, проголошених бароном де Кубертеном. В основу їх закладалося аматорство. Скажімо, у кулачних боях виступав на олімпіадах у Стародавній Греції Піфагор, а «попутно» він був математиком і філософом. А сьогодні на чолі команди Росії у Лондоні йшла Маша Шарапова – загальновідома доларова мільйонерка, чистісінький професіонал, яка зрідка буває на батьківщині. Які вже тут аматори!

Комерціалізація, політизація спорту, елементи шоу на змаганнях найвищого рангу… Можливо, це неминуче, але все одно сумно.

І все ж, навіть якщо керуватися підрахунками медалей, ми – спортивна держава. З двохсот з лишком країн перебувати у двадцятці, навіть тридцятці за «урожаєм» медалей – велика честь, великий успіх.

Проектуючи олімпійські сюжети на наш бессарабський регіон, згадую ізмаїльський бокс і місцеву легку атлетику. У Білгороді­Дністровсому міг вирости Василь Ломаченко. Адже міг, тому що разом з батьком прагнув до цього. Тому що жив цей тандем великим боксом навіть тоді, коли розпочинав шлях до нього у маленькому, пристосованому для занять боксом спортзальчику.

А «королева спорту»! Скільки про це писали, але не зайве і сьогодні нагадати чиновникам, що тільки завдяки нашим легкоатлетам слово «Ізмаїл» пролунало на олімпійських аренах і в Олімпійських селах. Легка атлетика не потребує таких вкладень, як, скажімо, ігрові види. «Королева» набагато скромніша. Та й клімат у районі Ізмаїла прихильний до бігунів, стрибунів і метальників. Допоможіть нашим чудовим тренерам Тетяні Мардашовій, Марині Мариновій, Вікторії Марченко – і одержите чистякових і говорових.

Валерій МЕССОЙЛІДІ, член Асоціації спортивних журналістів України