Основною темою чергового засідання Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові Одеської облради стало використання гідротехнічних споруд на водних об’єктах місцевого значення. Нагадаємо, робочу групу, яка вивчала проблеми цієї господарської сфери, утворено розпорядженням обласної ради ще у травні поточного року.
За даними облводгоспу, кількість водних об`єктів місцевого значення в регіоні становить 335 одиниць, за даними обласної ради – 310. Загальна кількість гідротехнічних споруд – 634 і 327 (із них безгоспних – відповідно 367 і 214). Такі разючі відмінності не можна пояснити просто чиєюсь неуважністю. В багатьох випадках справа полягає в тому, що від колишніх водойм залишилися лише спогади та рядки на папері. «Там давно вже просто балка, де випасають худобу, а по обидва боки – залишки дамб, – так змальовував одну з подібних водойм голова Татарбунарської райради Валентин Кравченко. – Та й відроджувати особливого сенсу немає, бо вода з джерел – солона. Просто потрібно перевести цю ділянку до земель сільськогосподарського призначення».
Втім, «ситуації бувають різні». Тому одним із доручень, що їх озвучив перший заступник голови обласної ради Микола Тіндюк, який головував на нараді, було узгодження наявних переліків водойм і гідротехнічних споруд. Крім того, облводгоспу рекомендуються зняття з обліку та ліквідація «недоцільних» гідроспоруд. Щоправда, керівник установи Василь Потоп зауважив, що в підконтрольній йому структурі не передбачено коштів на такі потреби.
– Але ж ніхто не заважає вам, спираючись на наше рішення, звернутися до обласної ради, – відреагував Микола Тіндюк. – Гадаю, ми зможемо виділити відповідне фінансування з Природоохоронного фонду.
Що б там не було, а все ж значна частина водойм на Одещині існує не лише на папері.
– Необхідно зберегти хоча б наявні ставки, водосховища та гідротехнічні споруди у складі водогосподарського комплексу регіону, – зазначив у своїй доповіді Микола Тіндюк. – Для цього за умовами укладених договорів на орендаря покладаються обов’язки вчасно проводити догляд, поточні ремонти гідротехнічних споруд, обкошувати території, забезпечувати пропуск криги та повені, влаштовувати місця для відпочинку громадян.
Актуальним залишається й питання набуття права власності на об’єкти безхазяйного нерухомого майна. Процедура, яка визначається Цивільним кодексом України, досить довготривала, але вибору немає.
І перший заступник голови обласної ради Микола Тіндюк, і начальник управління з питань природокористування обл–ради Євгеній Смоленський звернули увагу присутніх на той факт, що 18 вересня 2012 року ухвалено Закон України «Про аквакультуру». Він набуде чинності 1 липня 2013 року і значною мірою змінить порядок користування водними об’єктами як місцевого, так і загальнодержавного значення. У питаннях оренди зникне саме розмежування на водойми місцевого та державного значення. Все вирішуватиме відповідна місцева рада. Здавалося б, є привід радіти, але не все так просто. Наприклад, типова форма договору оренди має розроблятися Кабміном. Методика визначення та порядок орендної плати – Міністерством охорони навколишнього середовища. Цих документів поки що немає. Крім того, надання водних об’єктів в оренду здійснюватиметься винятково на земельних торгах (у комплексі із земельною ділянкою), що може внести додаткові ускладнення. Тому рекомендовано до 1 липня активізувати роботу щодо укладання договорів оренди водних об’єктів місцевого значення з облрадою. Адже закон не має зворотної сили…
Під час засідання Координаційної ради було докладно проаналізовано ситуацію за всіма 13 районами Одещини, де є водойми місцевого значення. Особливо схвальні відгуки щодо проведеної роботи пролунали на адресу Овідіопольського району. Однак, як ми могли переконатися, попереду ще дуже багато справ, аби використовувати водні ресурси регіону щонайраціональніше.
