Починають із рекордів
Два дні в Одесі, в басейні «Ди–намо», проходила першість області з плавання серед юнаків, що була відбірковою характер до чемпіонату України в Євпаторії.
По суті це був перший серйозний старт для хлопців у новому році. Двічі фінішував першим, та ще й з особистими рекордами, вихованець заслужених тренерів України Юрія Сорочинського та Людмили Ігнатової Максим За–харов.
Він стилем брас подолав 200 метрів за 2 хвилини 36,38 секунди, а в комплексному плаванні на 200 метрів показав 2 хвилини 25,76 секунди.
Також з особистим рекордом фінішував Максим Худолєй у плаванні вільним стилем 200 метрів – 2 хвилини 10,03 секунди. Його підготували Наталя Гошуренко та Сергій Мельник.
Серед дівчат відзначилася Ярослава Шпичка. У комплексному плаванні (дельфін, на спині, брас, кроль) на 200 метрів вона поліпшила час першого розряду, встановивши особистий рекорд – 2 хвилини 53,62 секунди.
Так, у лютому на чемпіонаті країни нашу область представить команда у складі чоти–рьох чоловік.
Євген Горелюк
На ветеранських турнірах
У залі СКА триває чемпіонат Одеси з міні–футболу серед ветеранів двох вікових груп.
У дев'ятому турі у віковій групі 45–річних зустрічалися: «Соборка» – «Лабушна» – 7:4, «Краян» – «Автомобіліст» – 6:1, «Ришельє» – «СССР» – 3:0, матч «Чорне море» – «Таврія–В» – перенесено. Провідні позиції посідають: «Ришельє» – 25 очок, «Чорне море» – 17, «Таврія–В» – 15, СК «Лабушна» – 14 очок.
У групі 35–річних грали: «Таврія–В» – «Журналіст» – 4:0, «Експрес–Мед» – «Ланжерон» (за неявку «Ланжерону» штраф – мінус п'ять очок). Решту двобоїв перенесено.
Розташування команд: «Чорне море» – 21 очко, «Експрес–Мед» – 19, «Ришельє» – 15, « Таврія–В» – 14, «Глорія» – 13 очок.
Євген АЛЕКСАНДРОВ
Спортивно-родинне братерство
Ні, не в переносному, а в щонайпрямішому розумінні. І вчора, і сьогодні брати у спорті – не така вже рідкість. Останні років десять нікому не поступаються брати Клички. За радянських часів гриміли імена братів Майорових у хокеї, футболістів Старостіних, бігунів Знаменських. Це найвідоміші, а список можна продовжити.
Якщо спроекціювати традиції спор–тивного братства на Ізмаїл, то із цим теж є яскраві приклади. Почнемо із найпублічнішої в місті людини – мера. І Андрієві В'ячеславовичу Абрамченку, і його братові Олегу спорт не чужий, особливо легка атлетика. Досі заслужена тренерка України Тетяна Мардашова шкодує про ранній відхід Олега – перспективного десятиборця.
Депутатів Ізмаїльської міськради Володимира і Сергія Лапшиних добре знають шанувальники боротьби. Обидва – майстри спорту СРСР.
Є і баскетбольні брати – Валентин і Станіслав Полякови, які присвятили життя улюбленій грі. Старшого з них – Валентина Васильовича – в Ізмаїлі знає, мабуть, кожен: заслужений тренер України, він – беззмінний директор Спортивно–оздоровчого центру міського відділу освіти, суддя всесоюзної категорії. Станіслав Васильович живе в Одесі. Він і сьогодні – чинний комісар баскетбольних ігор.
А от для братів Ігельників, Дмитра і Семена, клятва Гіппократа поклала край спортивній кар'єрі. Шкода! Буквально декількох сантиметрів не вистачило Дмитру Максимовичу до результату майстра спорту СРСР у метанні молота.
Були в місті й свої брати – боксери Танські, вихованці тренера Василя Бондаренка. Не можна не згадати і штангістів – майстрів спорту СРСР братів Колпакових. З талановитими атлетами працював ізмаїльський тренер Петро Мітакі.
Сьогодні академік Вавілов захисту не потребує: генетика давно визнана серйозною наукою. От і спорт часто стає сімейною справою, тож тему цю можна продовжувати…
Валерій МЕССОЙЛІДІ,
м. Ізмаїл
