– Міг би ти подумати, що твій онук стане баскетболістом?!
Ця репліка директора Ізмаїльського спортивно-оздоровчого центру міськвідділу освіти В. Полякова була до О. Кривошеєва, відомого в місті інженера-будівельника, в дитинстві та юності фанатично відданого спортивній гімнастиці. На нещодавньому юнацькому турнірі з баскетболу онук колишнього гімнаста Олександр Спіркін – найрезультативніший у команді ізмаїльців – був визнаний найкращим гравцем турніру. Захищаючи спортивну честь рідного міста, він навіть грав проти команди Южного, легіонером якої є.
Але от про що не міг би подумати півстоліття тому майбутній дідусь, так це про те, що йому випаде будувати спортмайданчик для онука. А випало! Поруч із дев'ятою школою, де проходили змагання на призи ТОВ «Ізмаїльська броварня ТМ Fest», на повен хід триває спорудження спортивної школи, а фірма Ігоря Дехтярьова «Джерело» постачає бетон, виготовленням якого й керує Олександр Кривошеєв.
Будують у нас нині мало, тож для Ізмаїла це будівництво століття, чи не єдине, фінансоване з Держбюджету. У тому, що воно завершиться успішно, сумнівів немає. Та от заковика: чи зможе місто утримувати спортшколу. Dum spiro spero (Поки дихаю, сподіваюся), як казали давні римляни...
Сьогодні в Ізмаїлі дефіцит спортивних площ – очевидний. Так, спорткомплекс «Портовик» ділять між собою футболісти, баскетболістки, волейболісти. Загалом, усі ігровики: юнаки, дівчата, чоловіки, жінки, ветерани...


























