У лютому минулого року «Одеські вісті» розповідали про причини, з яких аеродром у селищі Лиманському Роздільнянського району, що зберіг, на відміну від Болграда, Арциза й Буялика, літальну інфраструктуру, не може приймати літаки. Колектив ТОВ «Міжнародний аеропорт Лиманське» висловив незгоду з тодішньою моєю статтею «Мільйон для зльоту» що порушила проблему неузгодженості дій між співзасновниками підприємства, одним із яких віднедавна є Роздільнянська райрада. І ось ми знову на злітній смузі…
– Пустостійній, як бачите, – показує начальник диспетчерської служби В'ячеслав Грязєв. – Бо питання впирається в землю.
З утворенням Придністров’я аеродром, що обслуговував літальну військову техніку, опинився впритул до кордону і тому втратив своє стратегічне значення. Поступово всі авіапідрозділи були переведені з Лиманського в інші місця. Але земля так і залишилася закріпленою за Міністерством оборони України.
Перша спроба передання території на баланс Роздільнянської громади у 2006 році була проведена з порушеннями, що негативно вплинуло на пошук інвестора, ладного вкласти кошти у відродження аеродрому, призначеного вже для цивільного повітряного флоту. У 2011 році закінчувався термін оренди, в яку територія була взята підприємцями. Вихід був знайдений у створенні ТОВ «МАЛ», керованого трьома засновниками. Товариство взяло під оренду «цілісний майновий комплекс». Але, на думку 38 чоловік персоналу, що залишився на сьогодні в ТОВ, дані об'єкти були нав'язані підприємству. Але втім відбулося підписання трьох актів щодо передання безпосередньо самого аеродрому зі злітно-посадковою смугою, руліжками й технічними спорудами, потім – будинку штабу та казарми. І, нарешті, містечка, де жили офіцери з родинами.
Будувати щось на землі, поки ще закріпленій за військовим відомством, орендарям не можна. Тому питання про власника постало руба. Сумніви, у чиїй власності може бути земля, розвіяв голова Роздільнянської райради Сергій Крилов: «Дана територія може бути передана від Міністерства тільки громаді, але не в приватні руки».
19 лютого, щоб прискорити розв'язання питання із землевідведенням, він особисто зустрічався в Києві із заступником міністра оборони Артуром Бабенком. Той узяв ситуацію відчуження землі під свій контроль. І буквально зараз відбувається процедура щодо оформлення відмови з метою подальшого передання території на баланс райради.
Тут зійшлися інтереси як двох засновників-бізнесменів, так і громади. Оскільки зараз майно (всі споруди), оцінене у 8,5 млн гривень, перебуває у тієї останньої. Це допомагає уникнути безглуздих витрат у вигляді орендної плати за будинки, які ніхто не експлуатує. А землю одержати ще належить: можливо навіть – у найближчі дні. Але громада не може використовувати аеродром без партнерства із двома підприємцями-співзасновниками, а ті, своєю чергою, не зможуть користуватися землею без дозволу райради. Що діяти?
– Ми стали на тверду позицію, – говорить С. Крилов. – Не передаємо майно в користування компаньйонам, поки ними не буде внесений живими грішми статутний капітал на 32 мільйони гривень. Як і було домовлено! Бізнесмени ж обвинувачують райраду в тому, що вона не дає їм можливості розвиватися.
Чого ж побоюється голова райради?
– Щойно я підпишу акт приймання-передання майна до ТОВ «МАЛ», для підприємців, що одержать землю, громада залишиться осторонь. Ухвалою своїх загальних зборів вони її просто виведуть зі складу засновників. Але ж зараз частка громади у спільній справі становить 24%. Тобто відбуватиметься рейдерське захоплення вповільненої дії шляхом зменшення частки громади нанівець. Причому ТОВ «МАЛ» про 32 мільйони нічого не говорить. Але вважає, що громада повинна повернути підприємству три мільйони гривень, вкладені в реконструкцію трьох об'єктів, якими воно зараз користується. А оскільки персонал заразом опікується аеродромом, то про борг в один мільйон, який бізнесмени ніяк не повернуть громаді, можна забути. Того, що зазначене поліпшення провадилося ними до укладання договору про співпрацю, опоненти не враховують.
Розіставити акценти можна було б на зустрічі засновника Олександра Желяскова з головою райради. Торік газета писала, що він із минулої весни у від'їзді. Співзасновник і досі не знайшов часу зустрітися й обговорити умови співпраці. Або, можливо, не мав бажання. У телефонній бесіді директор ТОВ «МАЛ» Валерій Царинник сказав, що таке спілкування не має сенсу. На прохання повідомити про розмову своєму шефові – О. Желяскову й запитати його, чому він так будує партнерські відносини, реакції немає вже три тижні.
Цими днями стало ясно, що й не буде. Желясков написав завірену у нотаріуса заяву про вихід із ТОВ. Одночасно звільнилися Царинник і головний бухгалтер. Ще один засновник – Іван Желязко – також відсторонився від проблем підприємства. Очевидно, у бізнесменів усе-таки немає грошей, як і говорилося у статті «Мільйон для зльоту».
А 38 чоловік? Не сьогодні – завтра вони можуть опинитися без роботи. А на відродженні аеродрому, мабуть, можна поставити хрест, який, власне, у вигляді знака і встановлений перед однією з руліжок (на знімку). Орати на цій землі, вкритій чотириметровим шаром бетону, не можна. Невже буде ще один пустир? І це напередодні практично вирішеної земельної проблеми!..
