Питання польотів уперлося... в землю

У лютому минулого року «Одеські вісті» розповідали про причини, з яких аеродром у селищі Лиманському Роздільнянського району, що зберіг, на відміну від Болграда, Арциза й Буялика, літальну інфраструктуру, не може приймати літаки. Колектив ТОВ «Міжнародний аеропорт Лиманське» висловив незгоду з тодішньою моєю статтею «Мільйон для зльоту» що порушила проблему неузгодженості дій між співзасновниками підприємства, одним із яких віднедавна є Роздільнянська райрада. І ось ми знову на злітній смузі…

– Пустостійній, як бачите, – показує начальник диспетчерської служби В'ячеслав Грязєв. – Бо питання впирається в землю.

З утворенням Придністров’я аеродром, що обслуговував літальну військову техніку, опинився впритул до кордону і тому втратив своє стратегічне значення. Поступово всі авіапідрозділи були переведені з Лиманського в інші місця. Але земля так і залишилася закріпленою за Міністерством оборони України.

Перша спроба передання території на баланс Роздільнянської громади у 2006 році була проведена з порушеннями, що негативно вплинуло на пошук інвестора, ладного вкласти кошти у відродження аеродрому, призначеного вже для цивільного повітряного флоту. У 2011 році закінчувався термін оренди, в яку територія була взята підприємцями. Вихід був знайдений у створенні ТОВ «МАЛ», керованого трьома засновниками. Товариство взяло під оренду «цілісний майновий комплекс». Але, на думку 38 чоловік персоналу, що залишився на сьогодні в ТОВ, дані об'єкти були нав'язані підприємству. Але втім відбулося підписання трьох актів щодо передання безпосередньо самого аеродрому зі злітно-посадковою смугою, руліжками й технічними спорудами, потім – будинку штабу та казарми. І, нарешті, містечка, де жили офіцери з родинами.

Будувати щось на землі, поки ще закріпленій за військовим відомством, орендарям не можна. Тому питання про власника постало руба. Сумніви, у чиїй власності може бути земля, розвіяв голова Роздільнянської райради Сергій Крилов: «Дана територія може бути передана від Міністерства тільки громаді, але не в приватні руки».

19 лютого, щоб прискорити розв'язання питання із землевідведенням, він особисто зустрічався в Києві із заступником міністра оборони Артуром Бабенком. Той узяв ситуацію відчуження землі під свій контро­ль. І буквально зараз відбувається процедура щодо оформлення відмови з метою подальшого передання території на баланс райради.

Тут зійшлися інтереси як двох засновників-бізнесменів, так і громади. Оскільки зараз майно (всі споруди), оцінене у 8,5 млн гривень, перебуває у тієї останньої. Це допомагає уникнути безглуздих витрат у вигляді орендної плати за будинки, які ніхто не експлуатує. А землю одержати ще належить: можливо навіть – у найближчі дні. Але громада не може використовувати аеродром без партнерства із двома підприємцями-співзасновниками, а ті, своєю чергою, не зможуть користуватися землею без дозволу райради. Що діяти?

– Ми стали на тверду позицію, – говорить С. Крилов. – Не передаємо майно в користування компаньйонам, поки ними не буде внесений живими грішми статутний капітал на 32 мільйони гривень. Як і було домовлено! Бізнесмени ж обвинувачують райраду в тому, що вона не дає їм можливості розвиватися. 

Чого ж побоюється голова райради?

– Щойно я підпишу акт приймання-передання майна до ТОВ «МАЛ», для підприємців, що одержать землю, громада залишиться осторонь. Ухвалою своїх загальних зборів вони її просто виведуть зі складу засновників. Але ж зараз частка громади у спільній справі становить 24%. Тобто відбуватиметься рейдерське захоплення вповільненої дії шляхом зменшення частки громади нанівець. Причому ТОВ «МАЛ» про 32 мільйони нічого не говорить. Але вважає, що громада повинна повернути підприємству три міль­йони гривень, вкладені в реконструкцію трьох об'єктів, якими воно зараз користується. А оскільки персонал заразом опікується аеродромом, то про борг в один мільйон, який бізнесмени ніяк не повернуть громаді, можна забути. Того, що зазначене поліпшення провадилося ними до укладання договору про співпрацю, опоненти не враховують.

Розіставити акценти можна було б на зустрічі засновника Олександра Желяскова з головою райради. Торік газета писала, що він із минулої весни у від'їзді. Співзасновник і досі не знайшов часу зустрітися й обговорити умови співпраці. Або, можливо, не мав бажання. У телефонній бесіді директор ТОВ «МАЛ» Валерій Царинник сказав, що таке спілкування не має сенсу. На прохання повідомити про розмову своєму шефові – О. Желяскову й запитати його, чому він так будує партнерські відносини, реакції немає вже три тижні.

Цими днями стало ясно, що й не буде. Желясков написав завірену у нотаріуса заяву про вихід із ТОВ. Одночасно звільнилися Царинник і головний бухгалтер. Ще один засновник – Іван Желязко – також відсторонився від проблем підприємства. Очевидно, у бізнесменів усе-таки немає грошей, як і говорилося у статті «Мільйон для зльоту».

А 38 чоловік? Не сьогодні – завтра вони можуть опинитися без роботи. А на відродженні аеродрому, мабуть, можна поставити хрест, який, власне, у вигляді знака і встановлений перед однією з руліжок (на знімку). Орати на цій землі, вкритій чотириметровим шаром бетону, не можна. Невже буде ще один пустир? І це напередодні практично вирішеної земельної проблеми!..

Выпуск: 

Схожі статті