Спілкування із Новоєлизаветівським сільським головою Іриною Кравцовою можна розділити на дві частини: ознайомлення на місці з об’єктами соціальної сфери та бесіда за чаєм з розглядом фотоальбому.
Зі сторінок фотоальбому
Гортаю фотоальбом, в якому зафіксовано багато цікавих фактів із сьогодення та минулого територіальної громади. Поштовхом для збирання матеріалів послугувало відзначення Дня села.
Ірина Кравцова його вперше провела десять років тому. Свято людям сподобалось. Досвід запозичили інші колеги. Тепер ця традиція підтримується в усьому районі.
В альбомі на чільному місці світлини із різноманітних заходів як у сільській раді, так і в райцентрі. Є тут і макет герба села, автор якого – Ірина Кривошиєнко.
Заочно знайомлюсь із шанованими сільчанами. Серед них ветерани, старожили Ольга Парова та Лідія Богачук. Привертає увагу фотознімок багатодітної матері-героїні Ольги Чілей. Разом з чоловіком вона створила єдиний в районі будинок сімейного типу, де виховується 7 рідних дітей та 8 – прийомних.
Селом – по новини
Із сільським головою пройшлися селом. Спочатку заглянули до школи. Тут навчаються двісті учнів із восьми населених пунктів Новоєлизаветівської сільської ради. Минулого року в межах програми «Народний бюджет» школа отримала новий шкільний автобус.
– Він дуже нам потрібен, – пояснює директорка навчального закладу Валентина Василівна Юдіна,– адже до школи підвозимо понад 140 дітей. Щоби всі вони встигли на заняття, уроки ми розпочинаємо о 9 ранку. На це є дозвіл відділу освіти райдержадміністрації.
Нещодавно розв’язали ще одну проблему – приміщення школи газифікували. Усе необхідне було підготовлено ще з минулого року: побудували котельню, придбали два котли, викопали траншею між котельнею та школою. І якби не вимушене «гальмування» із довезенням труб, на що є об’єктивні причини, блакитне паливо було б ще до зими. Щоби у приміщенні школи було тепло, замало його газифікувати, потрібно ще замінити старі вікна на енергоощадні. Але поки що на це немає коштів. Дотаційний бюджет сільради не в змозі вирішити це самостійно, тут потрібна допомога небайдужих людей.
Завдяки газифікації покращились умови роботи медиків. Про це розповіли завідувачка Віра Бабиченко та молодша медсестра Людмила Пірус, і навіть показали, звідки йде жадане тепло. На сьогодні ФАП реорганізований в амбулаторію загальної практики сімейної медицини. Для поліпшення обслуговування пацієнтів тут працюватиме лікар.
До того ж є надія на спеціалізований транспорт.
За надійної підтримки
– Із восьми сіл у нас газифіковані сім, – повідомляє Ірина Кравцова. – І це вдалося з допомогою депутата облради Ігоря Учителя, керівника благодійного фонду, народного депутата України Івана Фурсіна, заступника голови райради Віктора Гайдая та начальника районного управління газового господарства Станіслава Карандея, – керівниця громади дякує усім за допомогу.
Розумію, що підтримка цих небайдужих людей новоєлизаветівцям ще дуже знадобиться. За програмою «Народний бюджет» тут планують за два роки прибудувати приміщення до школи і відкрити дитсадок на дві групи. Це дасть можливість малюкам з п’ятирічного віку здобувати знання. До дитсадка дітей підвозитиме шкільний автобус.
– Цього року ремонтуватимемо сільський Будинок культури, – ділиться планами І. Кравцова. – Є бажання впорядкувати територію, посадити дерева, а в центрі села – квіти, зокрема троянди.
Тема, яку не можна «об’їхати»
Оминути «дорожну» тему в розмові з Новоєлизаветівським сільським головою ніяк не можна було. Відверто скажу, до Новоєлизаветівки, що є центром територіальної громади семи сіл Ширяївського району, добиратися з траси Київ-Одеса непросто. І не тому, що далеко (відстань – десь близько 20 км), а тому що їхати по вибоїнах у водіїв сили волі не вистачає. Це стосується як прямої, або верхньої, дороги, як її місцеві називають, так і альтернативної, – через сусіднє село Жовтень. У кращі часи цим шляхом рейсові автобуси ходили до Одеси, і сільчанам зручно було їздити до міста та до свого райцентру – Ширяєвого. Тепер це й дорогою не назвеш.
Вже не раз доводилося чути від керівництва району та сільських громад, що вони готові за власні кошти ремонтувати шляхи комунальної та державної власності, що прокладені по їхній території, але ж, згідно з законодавством, використовувати кошти «не за призначенням» не можна. Ось і в розмові із Іриною Кравцовою я зрозуміла, що сільському голові зараз важливо не так «виплакатись», як знайти реальні шляхи розв’язання проблеми. Адже від бездоріжжя потерпають не в одному окремо взятому населеному пункті, а практично по всій Україні.
