З початку року українські банки відчутно знизили розмір депозитних ставок. Суттєво скоротилися перспективи прибутку для гривневих депозитів, не кажучи вже про валютні, щодо відсотків по яких вітчизняні фінустанови і раніше не були надто щедрими. Виходячи з усього, банки сьогодні значно більше цікавить гривня, аніж євро та долар, відповідно до цієї тенденції визначається і розмір відсоткових ставок.
Середня ставка за довгостроковими доларовими депозитами не перевищує 7 відсотків, і це ще непоганий варіант. Що ж стосується «коротких» депозитів (на термін до півроку), то тут обіцяний прибуток взагалі мізерний – від 2 – 5 відсотків річних. Напевно, саме тому колись найбільш популярні серед населення валютні депозитні вклади зараз так стрімко втрачають «бали», а українці активно переводять свої накопичення з доларових у гривневі.
Проте чи варто повністю відмовлятися від заощаджень в іноземній валюті? Звичайно, якщо порівнювати розмір відсоткових ставок в обох випадках, то переваги гривневих депозитів більш ніж очевидні. Та це не означає, що альтернативи взагалі не існує. Як відомо, фахівці, незалежно від ситуації на банківському ринку, завжди радять населенню тримати свої заощадження в різних валютах. В розрізі сьогоднішніх подій головна увага справді звертається на гривню. Проте певну частину заощаджень є сенс тримати, скажімо, в доларах.
Зважаючи на низькі депозитні ставки, можна спробувати змінити форму інвестування, обравши натомість такий варіант як казначейські зобов’язання. Порівняно з останніми пропозиціями українських фінустанов, вкладання коштів у валютні казначейські зобов’язання виглядає вельми доцільним. По-перше, фіксований прибуток становить 8 відсотків річних, а це, як мінімум, захист коштів від інфляції, та й на додачу можна трохи заробити. По-друге, надійність такого виду внеску забезпечена державними гарантіями. Відповідно, не потрібно хвилюватися стосовно того, що банк раптово прогорить. Вартість (номінал) кожного цінного паперу становить 500 доларів США.
Вперше за часів незалежності державні валютні казначейські зобов’язання з’явилися на ринку наприкінці 2012 року, причому, враховуючи досить високе зацікавлення з боку населення, другий транш було випущено буквально через півтора місяці після першого. Реалізація здійснюється виключно через Ощадбанк. У відділеннях Ощадбанку по всій Україні власники казначейських зобов’язань можуть отримати і так званий купонний дохід по цінних паперах, тобто відсотки, які виплачуються кожні півроку. В цілому, термін обігу вищезгаданих цінних паперів становить два роки, після чого вони підлягають обміну на «живі» гроші.
Очевидною перевагою державних казначейських зобов’язань нового зразка є їх неіменна форма – вони ніяк не прив’язані до певного власника. Відповідно, той, кому вони належать, може оперувати ними на свій розсуд: продати, подарувати тощо. А в тому разі, якщо власнику терміново знадобилися гроші, казначейські зобов’язання можна продати Ощадбанку, не очікуючи закінчення терміну обігу.
На початку випуску в обіг першого траншу казначейських зобов’язань у Мінфіні не були упевнені щодо того, як населення сприйме цей вид інвестицій і чи сприйме взагалі. Проте вже за перші два тижні після появи цінних паперів на ринку українці розкупили половину обсягу випуску. Найбільш активними виявилися кияни. Згодом їх майже «наздогнали» мешканці Криму, Дніпропетровської, Львівської та Харківської областей. Як свідчить статистика, цікавість до цього продукту досить висока, але тут відіграє свою роль природна обережність, з якою українці ставляться до всього нового. Тому хтось зважується експериментувати з новим інвестиційним інструментом, а хтось лише приглядається. Та час, безумовно, все розставить на свої місця.
Прес-служба Національного банку України
