Житель Йосипівки Микола Григорович Ткачук – мій давній знайомий. Свого часу пощастило з ним трохи вчителювати в нашій сільській школі, якій він віддав майже все своє життя. Завжди підтягнутий, діловий, вимогливий, але справедливий – таким запам’ятала досвідченого педагога. І ось майже через 22 роки знову випала нагода зустрітися за незвичних обставин.
Микола Григорович прийшов до редакції районної газети, де я працюю, аби поділитися цікавою інформацією. В руках тримав невеликий згорток. Дбайливо розгорнувши його, Микола Григорович задоволено сказав:
– Ось наша знахідка. Зуб мамонта!
Важко було уявити, що ж то є насправді, але чоловік запевнив, що це таки зуб мамонта і розповів нам таку історію:
– На роботу до Йосипівської школи я за направленням разом із дружиною Адою Петрівною приїхав по закінченні Херсонського педінституту. Вийшов на пенсію, пропрацювавши 34 роки. Всього було під час роботи. Діти – це хоч і дещо тяжка, але досить цікава категорія. Вони допитливі. Ми вчимо їх, а вони – нас, – розмірковував співрозмовник.
У 1963 році (тоді я ще був зовсім молодим) заміняв у п’ятому класі викладача історії. Під час вивчення кам’яного віку одна з учениць – Галина Лебідь – сказала, що у них вдома є докази того, що раніше на нашій землі жили мамонти. Невдовзі вона принесла до школи ось цей зуб. Знайшли його наші односельці, серед яких були Василь Савченко та Федір Ракуляк, у кар’єрі під лісом (яр тягнеться в напрямку до сусіднього Неділкового) в 1956 році, коли вантажили пісок для будівництва. Батько Галини, відомий на той час в усьому районі Василь Іванович Лебідь, забрав знахідку. Деякий період вона зберігалася в школі, потім я забрав її додому. Їй майже 50 років, а скільки зуб був у землі – того ніхто не знає.
На запитання, чи є якісь докази того, що це справді зуб мамонта і чи показували знахідку спеціалістам, Микола Григорович сказати нічого не міг. Зате як фахівець-біолог упевнено доводить, що це саме зуб мамонта.
