– Припинення господарської діяльності ЗАТ «Будівельно-монтажне управління №12 «Одесбуд» почалося з візиту податкових інспекторів Суворовського району Одеси, – вважає голова правління цього підприємства Павло Артемчук.
7 років його боротьби за своє майно, як у дзеркалі, відображені у позові, що чекає на черговий розгляд. Претензії адресовано п'ятьом відповідачам, серед яких, крім названої установи, прокуратура, районний суд та Хаджибеївське відділення міліції того ж Суворовського району, а також Апеляційний суд Одеської області.
«ОВ» писали про цю проблему 12 липня 2011 року в статті «Рейдерство? Немає такого терміну». Позитивним зрушенням за цей час стало лише закриття кримінальної справи, порушеної проти П. Артемчука районною прокуратурою. Про її скасування Одеським окружним адміністративним судом позивача повідомили через 10 місяців після ухваленого рішення. Склад злочину, як з'ясувалося, був відсутній! І голова правління БМУ-12 не завдав збитку державі, як йому інкримінувалося спочатку. Але, чекаючи добрих звісток, йому довелося 2 роки жити у стані нервового пресингу. Тепер поверненню до нормального ритму життя П. Артемчуку заважає так і не відновлена моральна та матеріальна справедливість.
– Згідно з Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у Павла Артемчука є право звертатися із проханням про стягнення з п'ятьох відповідачів відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 810 тисяч гривень та морального на суму 247 тисяч, – стверджує його правозахисник, член Одеської обласної організації Спілки юристів України Віталій Воскобойников.
І пояснює обставини цієї багаторічної історії, під час якої змінювалися судді, варіювалися терміни реагування на ситуацію, замість спірних розглядалися інші майнові об'єкти. Увагу із площі, за яку повинно було платити податки БМУ-12, було перенесено на неправильно визначену грошову оцінку метражу.
– Від цього змінювалася величина платежу, з’явилася заборгованість, нею зацікавилися направлені на підприємство інспектори, – говорить В. Воскобойников.
Справа в тому, що раніше БМУ-12 входило до складу нинішнього ПАТ «Одеська ТЕЦ». 1991 року вони стали самостійними підприємствами, але БМУ-12 залишилося на території ТЕЦ, зберігаючи там свої капітально побудовані склади із цегли та залізобетону. Чи міг цей господарський комплекс породити ідею його присвоєння та приватизації з подальшим продажем? Дії керівництва ТЕЦ і тих, хто веде цю справу, дають відповідь на запитання.
Першим імпульсом стала скарга від тепловиків – вони інформували представників закону, що БМУ-12 неправильно оплачує податок на землю. Можна було б здивуватися, звідки ТЕЦ, що є сторонньою організацією, могла знати про платежі БМУ-12 та про їхні податкові звіти? Але реакцією на це запитання стала позапланова комісія із завданням «перевірити та доповісти». Так і з'явився акт, складений податковими інспекторами. На думку правозахисника – непереконливий, що відображено у запису судового засідання. Однак акт став основою для порушення кримінальної справи проти Артемчука.
З подачі тепловиків контролери погодилися із тим, що зазначену площу складів БМУ-12 навмисно занижено на 500 кв. м. І пояснили це бажанням ухилитися від сплати податку.
Правозахисник ставить під сумнів законність такої перевірки, тому що її призначення не в компетенції прокуратури. Вона також прийняла на себе не властиві їй функції щодо порушення кримінальної справи на таких хитких підставах. У поспіху в Артемчука навіть не були взяті пояснення. Про те, що він фігурант справи, йому було повідомлено постфактум, говорить Воскобойников. Зрештою, сума заборгованості БМУ-12 перед скарбницею за
2 роки виявилася зовсім не кримінальною, а склала 8200 гривень. Вона могла бути стягнена звичайним порядком через адміністративний суд.
Тим часом, доки тривав цей процесуальний марафон, майно БМУ-12 поступово руйнувалося. Склади будівельного управління з матеріальними цінностями перебували під арештом. І суд ще у 2006 році заборонив будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, що належить позивачеві. Однак з опечатаних приміщень викрадено устаткування, металопрокат, металоконструкції, матеріали. Потім і самі будинки почали несанкціоновано розбирати. П. Артемчук написав про це заяву до прокуратури із проханням припинити пограбування та провести розслідування ситуації. Але відповіді не одержав досі. Тепер від складів залишилися обдерті напівзруйновані стіни.
Лихо і в тому, що в БМУ-12 було зроблено обшук, під час якого на
2 роки вилучено печатку та реєстраційні документи, відсутність яких паралізувала роботу підприємства. Документи, до речі, повністю не повернуті до цього часу. Згідно з коментарями правозахисника, ці заходи ніяк не пов'язані із несплатою податків. Усе це схоже на перешкоджання госпдіяльності. На очах у різних органів та інстанцій відбулося знищення працюючого підприємства.
Його працівники опинилися на вулиці. Самого П. Артемчука охоронці Одеської ТЕЦ не пускають на територію. Він не знає, як розпорядилися майном, що належить його підприємству. Чи вірне припущення, що тут може бути інтерес НАК «Нафтогаз Україна», якій належить 100 відсотків акцій ПАТ «Одеська ТЕЦ»? Розібратися важко, хоча б тому, що за 2 роки на ТЕЦ змінилося 11 голів правління. Але рано чи пізно все проясниться.
А поки що позивач від нервового перевантаження та психологічного тиску змушений був пережити інфаркт та кілька місяців шпиталізації. Він і зараз потребує спостереження лікарів. За це ніхто з тих, що зчинили веремію, не відповів. Але даний факт, вважає В. Воскобойников, служить підставою для одержання компенсації. А П. Артемчук сподівається, що відновлення справедливості допоможе зупинити механізм рейдерства.
