Чи можна відродити Чорноморське морське пароплавство? У день святкування його 180-річного ювілею це питання читалося в очах як мінімум 1450 ветеранів флоту, які за давньою традицією зібралися у залі Палацу моряків.
Однак, чи існує ЧМП? Звичайно! Це усе ще підприємство, яке зберігає величезний блок народного майна. Живі люди, що створювали його трудову славу. Є фахівці, які знають реальні шляхи його відновлення у попередній, відомій усьому світу ролі судноплавної компанії.
У залі сиділи четверо колишніх керівників, які у різний час очолювали Чорноморське пароплавство. Версія кожного з них може стати основою програмних накреслень, що і як потрібно робити. Олександр Діордієв оголосив про вже створену робочу групу, яка може вирішити завдання відродження ЧМП. Як фахівець, що входить до її складу, він не виключає можливої підтримки та подальшого партнерства з морською галуззю Росії.
Про спробу перетворення ЧМП на відкриту акціонерну компанію доповів присутнім Павло Кудюкін. З його слів, пропрацювало два фінансові потоки. Звідси бачиться реально здійсненним проект побудови великих океанських танкерів та балкерів (до 65 тис. тонн водотоннажністю) на китайських і японських верфях. На це планується виділити близько 500 млн доларів. А також суден невеликого тоннажу (до 7 тис. тонн) на суднобудівних підприємствах Миколаєва та Херсона, на що має бути виділено до 500 млн євро. У результаті буде замінено приблизно 400 суден Чорноморсько-Азовського басейну вже явно пенсійного віку. Це будуть кредитні та комерційні гроші. Умови їх залучення і одержання вже обговорюються.
– Зараз ми займаємося реєстрацією та добором акціонерів у концерн БЛАСКО. Ця марка дотепер не втратила визнання на світовому ринку морського судноплавства, – сказав колишній президент ЧМП, а нині – судноплавної компанії «Атлас». – Для ветеранів флоту акції будуть безкоштовними. 60 тисяч наших моряків-«підпрапорників», які змушені сьогодні працювати в іноземних судновласницьких компаніях, зможуть повернутися на судна під прапор України. Проект узгоджений з урядом, про нього поінформований Президент України.
Євген Кожевін упевнений, що відродити ЧМП – не проблема. Активи підприємства становлять понад один мільярд гривень. Це не лише берегове майно. Пароплавство так і не отримало гроші, які йому заборгували, наприклад, такі дебітори, як НАК «Нафтогаз України», Нацбанк України, Зовнішторгбанк Росії. Це може бути сума понад 600 млн доларів!
Чи займаються керівники галузі питанням одержання цих боргів, цих суден? Відповіддю може служити думка Сергія Мелащенка про те, що для відновлення підприємства як судноплавної компанії потрібна політична воля.
Наскільки вона виявлена, можна судити з відсутності на урочистості делегатів від міського та обласного управлінь морегосподарською системою, тим більше – від Міністерства інфраструктури України.
Минули дні, коли флот поповнювався щороку великими серіями «письменників», «лікарів», «академіків», «капітанів» та іншими суднами, що носили імена видатних людей, про що згадав ветеран ЧМП, Почесний працівник морського транспорту СРСР Олег Булович. Після Великої Вітчизняної в ЧМП залишилося 30 відсотків судів. За 10 років незалежності втрачені всі до одного. Зрозуміло, що значна частка провини за це лягає на плечі колишніх керівників Мінтрансу, які не в тому напрямі обрали курс морської політики. І от сумнозвісний факт: сьогодні конкурентом України у сфері водного транспорту стала колись сухопутна Молдова.
Історичні факти озвучив голова ветеранської організації Володимир Поляков. Він нагадав, що 16 травня 1833 року за допомогою держави, однак переважно зусиллями одеського купецтва, було створено «акціонерне товариство для встановлення постійних перевезень між Одесою та Константинополем за допомогою пароплавів». Воно й стало родоначальником нинішнього Чорноморського пароплавства. Це знаменне рішення вітав губернатор краю граф Михайло Воронцов. З 1856 року акціонерну компанію перетворено на Російське товариство пароплавства і торгівлі. Його контора була розташована у будинку на Ланжеронівській, де дотепер базується правління ЧМП. Досвід минулого може послужити справі відродження пароплавства.
Зі сторінок історії дивляться приклади небувалих трудових подвигів. Так, план ремонтної програми щодо відновлення суден 1922 року було виконано на 185,4 відсотка. 1923 року Державне Чорноморсько-Азовське пароплавство мало 321 одиницю флоту, включаючи дрібні та великі судна. А французькі газети били тривогу, що більшовицький торговельний флот складає конкуренцію європейському.
Невже на долю нинішнього покоління залишилися одні спогади? Будинок Палацу моряків вже не належить морякам, вони лише орендують його на 1 годину. Однак рівно о 12.00 капітан Олег Пастернак оголосив про початок урочистостей. Внесли вцілілий при пожежі в музеї морського флоту прапор ЧМП. Вшанували хвилиною мовчання покійних товаришів. Зустрілися, потисли один одному руки, хтось не стримався – пустив сльозу. Невже нікому передати штурвал і телеграф морської історії? Живі люди – жива й надія. У лютому відбувся круглий стіл, присвячений саме темі відродження пароплавства. Ідею про неприпустимість ліквідації ЧМП зафіксовано в резолюції, надісланій до усіх урядових інстанцій. Є кому залишатися на вахті.
