Торгівля ягодами, вирощеними на присадибних ділянках, на базарі селища Саврань розпочалась ще у травні, коли достигла перша полуниця. Потім зачервоніли у торговельних рядах ранні черешні та вишні. А далі ягоди пішли масово.
У садах сільчан від вишень та абрикосів аж гілля дерев донизу гнеться. Достигають і яблука. Цікавлюсь, почім вишні та абрикоси на базарі.
– Правлю по 50 гривень, та, бува, сторговуюсь за іншу ціну, трохи нижчу, коли бачу, що базар закінчується, а покупця немає, – говорить літня продавчиня. – За сезон продаю по десять-дванадцять відер вишень та абрикосів. Все ж вишні найбільше користуються попитом.
У ягідний сезон таких продавців на ринку багато. Коли не вистачає місця на прилавках, товар розміщують просто на землі. Ціни практично всі тримають однакові. За ваги їм здебільшого слугують літрові банки. Так, вартість черешні-вишні 8 гривень, малини – 17-18 гривень. Отож, виходить за сезон значна прибавка до сімейного бюджету.
А чи можна на ринку здати ягоди, аби не стояти та не гаяти часу? Так, є певні місця, де приймають приватні заготівельники. Та ціни, у них значно нижчі. За кілограм вишні платили по 3 гривні. Неважко порахувати, що вартість відра ягід, в якому 6-7 кілограмів, десь удвічі нижча за ринкову. Чому? Та тому, що заготівельники враховують транспорті витрати, тобто довезення сировини на переробні пункти.
А от здати оптом малину, смородину та інші ягоди сільському жителю, на жаль, ніде.
Люди цікавляться, чи робитимуть заготівлю абрикосів? Моя співрозмовниця пригадує, що минулого року так звані несортові, тобто маленькі, абрикоси не приймали, тому вона змушена було плоди просто викинути. Невже вони не згодилися б для виготовлення йогуртів чи соків? Чи будуть восени приймати яблука із сільського саду, також не відомо.
От що останнім часом стало постійним, так це заготівля горіхів у населення. Починається вона взимку і триває аж до літа. Горіхи приймають лущені, як місцеві кажуть, биті. Їхня ціна різна, в залежності від вигляду товару. Цілі ядра значно дорожчі (до 50 гривень за кілограм), ніж шматочки. Відправляють «савранський» волоський горіх в основному на кондитерські фабрики. Доводилося чути, що шлях його пролягає і в Росію, і в Молдову, і в Білорусь.
Та й за таких умов не в усіх населених пунктах горіхи заготовляють.
Отож, йдучи до приватного заготівельника, сільчанин змушений віддавати свій товар за ту ціну, яку той назве. До того ж приймають сировину не постійно і не в усіх населених пунктах. Охоплена третина району, а саме такі села – Бакша, Дубинове, Кам’яне, Концеба, Неділкове та Полянецьке. Пояснити це можна тим, що з цими селами краще сполучення, і населення тут більше.
Сьогодні заготівельники – це приватні фізичні особи, які, маючи певні зв’язки із посередниками переробних пунктів та консервних заводів, бачать лише свою вигоду, а тому і сезонні заготівлі у населення вибіркові.
У цій ситуації мимоволі пригадуєш ті добрі часи, коли в кожному населеному пункті працювали заготівельні пункти райспоживспілки. Тоді заготівлі не обмежувалися, скажімо, тільки ягодами. Можна було здати і фрукти, і овочі, і гриби, і навіть лікарську сировину. Ось зробити б так і сьогодні!
