– Нещодавно по радіо передавали про останні постанови уряду України з приводу пільгового безкоштовного лікування, купівлі ліків, протезування та проїзду в міському транспорті. А як можна одержати грошову компенсацію за недоотриманий транспортний засіб? – цікавиться на прийомі в Білгород-Дністровському міському управлінні праці та соцзахисту інвалід ВВВ першої групи Вілуль Ігнатійович Шев’яков.
У ці дні працівникам управління доводиться працювати в посиленому режимі. З початку року інваліди ІІ й ІІІ груп, а також учасники бойових дій Великої Вітчизняної війни, яким виповнилося 85 років, дорівняні за пільгами до інвалідів війни І групи. Також за дорученням Президента України потрібно якнайшвидше забезпечити повну виплату всіх пільг, що належать ветеранам ВОВ, які мають особливі заслуги.
– Усі інваліди першої групи повністю забезпечені за кожною з наданих їм пільг, – говорить начальник Білгород-Дністровського міського управління праці та соцзахисту Микола Іванович Ганев. – А зараз триває другий етап, коли новими передбаченими пільгами ми забезпечуємо інвалідів другої та третьої груп. Звичайно, бувають різні випадки. Але якщо виникають проблеми, ми намагаємося зняти напругу в найкоротші терміни. От тільки не все залежить від нас. Як, наприклад, вирішення проблеми, пов’язаної з перевезенням пільгового контингенту.
В одному з квітневих номерів ми розповідали про вкрай напружену ситуацію, що склалася тоді сосовно пасажироперевезень пільгових категорій у Білгороді-Дністровському. Уточнимо, що аналогічна проблема є й в інших містах, де розміри субвенцій, що надходять із державного до місцевих бюджетів, як компенсація за пільговий проїзд, недостатні. Як свідчать проведені громадські дослідження, щодня в білгород-дністровському міському громадському транспорті перевозять близько 8 тисяч пільговиків. Хоча, згідно з виділюваними державою субсидіями, безкоштовною пільговою послугою можуть скористатися далеко не всі.
В листопаді минулого року виконком Білгород-Дністровської міськради ухвалив рішення, яке поділило, по суті, пільгових пасажирів на два табори. Перші могли користуватися будь-яким видом громадського транспорту. Решта – їздити тільки в автобусах загального режиму. Це викликало певні незручності. Як на зло, загальні автобуси стали з’являтися на маршрутах з великими інтервалами. У той час як заплативши за проїзд у маршрутному таксі, можна було виїхати протягом 5-10 хвилин. Ситуація викликала гучний громадський резонанс, який переріс у вуличні протестні акції та пікетування міськвиконкому. Люди наполегливо вимагали скасувати несправедливе рішення виконкому Білгород-Дністровської міськради «Про упорядкування пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування». Його анулювали лише через півроку, під час позачергової, 24-ї сесії міськради, що пройшла 30-31 травня. До речі, саме в плині цієї сесії пролунали публічні заяви про підроблені пільгові посвідчення деяких пасажирів і необхідність створити спеціальну комісію для вивчення питання. Так у місті почалося полювання на «зайців» з липовими посвідченнями.
– Чи мають підстави розмови про існування липових посвідчень? – цікавлюся у начальника Білгород-Дністровського міського управління праці та соцзахисту Миколи Ганева.
– На превеликий жаль, такі факти є, – відповідає він. – Ми щомісяця проводимо плановий моніторинг щодо пільгових перевезень і постійно одержуємо ту саму цифру. Це близько 7 тисяч 800 чоловік. Цікаво інше, – що в дні наших перевірок у водіїв відразу зростає виторг. Зрозуміло, якщо працівник соціальної служби перебуває в салоні автобуса або маршрутки, то «ліве» посвідчення йому не пред'являть, а заплатять, як і належить, дві гривні. Інше питання, скільки таких пасажирів користуються саморобними посвідченнями, надрукованими на кольоровому принтері?
– Які перспективи для вирішення проблеми, пов’язаної з перевезенням пільговиків?
– Самі посудіть, – знайомить із розрахунками Микола Іванович, – якщо до 2010 року держава для покриття витрат на перевезення пільгових категорій перераховувала 2,5 мільйона гривень, то за останні роки ця сума сягала близько 810 тисяч гривень. При цьому більшість громадян, що мають відповідні пільги, нікуди не зникла. Зараз на обліку в управлінні праці та соцзахисту 13 тисяч 552 пільговики. При цьому в місті налічується близько 6,5-7 тисяч працюючих пенсіонерів. Добра половина з них регулярно користується громадським транспортом дорогою на роботу й назад. А грошей на проїзд надходить утричі менше. У зв’язку з обмеженням фінансування ми, своєю чергою, можемо замовити у перевізника менше автобусів. Не 40, як раніше, а 16-17. Без державної допомоги проблема навряд чи зможе бути розв’язана.
Така малоприємна й майже тупикова ситуація принизлива для всіх, кому держава гарантувала права, але не забезпечила їх повну реалізацію.
«Іноді ми відчуваємо себе автобусними «зайцями», – з гіркотою ремствують пенсіонери, – може виявитися, що за наш проїзд укотре знову не заплатили…»
