За запрошенням Могильовської обласної ради депутатів Республіки Білорусь делегація Одеської обласної ради взяла участь у заходах, присвячених святкуванню Дня незалежності Республіки Білорусь, підписала Угоду про співпрацю між Одеською та Могильовською обласними радами, а також відвідала деякі провідні підприємства Могильовської області. Очолював нашу делегацію заступник голови обласної ради О.О. Гончаренко. В інтерв’ю нашій газеті він розповів про підсумки цього візиту:
– Підписана угода передбачає співпрацю в економічній та гуманітарній сферах. І ми постараємося наповнити її реальним, корисним для жителів нашого регіону, змістом.
Крім того, у складі нашої делегації були представники виробничих об’єднань, підприємці.
– Олексію Олексійовичу, молочна продукція з Білорусі користується заслуженим попитом у споживачів. Чи можна розраховувати, що найближчим часом її асортимент на прилавках наших крамниць розшириться?
– Справді, Білорусь сьогодні стає одним зі світових лідерів виробництва молочних продуктів високої якості. Попит на неї в нашому регіоні великий. І зацікавленість в освоєнні нашого ринку у білоруських виробничників є. Тож ймовірність розширення представленого асортименту молочної продукції у крамницях регіону досить велика.
З другого боку, Одеський регіон – це найбільший виробник виноматеріалів в Україні. Наша винопродукція поки що практично не представлена на ринку Білорусі. Щодо цих двох напрямів взаємовигідної співпраці ми вже намітили конкретні кроки.
– Ви побували на підприємстві «Могильовліфтмаш» – одному з найбільших у Європі виробників ліфтів і піднімальних механізмів. Вісімдесят п’ять відсотків ліфтів, установлених в Одеському регіоні, були виготовлені саме на цьому підприємстві. Термін їх експлуатації – 20 років. І у більшості він давно минув. Тож ефективна співпраця зі згаданим підприємством – це шанс вивести наше ліфтове господарство з глибокої кризи…
– Ми обговорили можливі шляхи співпраці щодо ремонту й модернізації ліфтів. Йдеться не про створення філії білоруського підприємства у нас, а про виробничу кооперацію. Так, у «Могильовліфтмашу» є досвід роботи з підприємством у Київській області щодо випуску однієї з версій їхнього ліфта – електронна начинка українська, а кабіна, підйомник – білоруські. Можливо, цим шляхом підемо і ми. У нас є «Телекарт-прилад», що випускає сучасну високоточну промислову електроніку, яка може бути використана у ліфтах.
– Наші аграрії з великою повагою відгукуються про можливості білоруської сільськогосподарської техніки, хотіли б її закуповувати. Чи обговорювалося це питання під час візиту до Могильовської області?
– Два роки тому наша обласна рада допомагала сільгоспвиробникам купувати техніку, виділяючи кошти на часткову компенсацію її вартості. Приблизно третина з них обрала білоруську техніку. Тож будемо обговорювати можливі варіанти її придбання тепер.
– Олексію Олексійовичу, ви згадали дві основні складові підписаної угоди про співпрацю з Могильовською областю – економічну і гуманітарну. Що намічено в гуманітарній сфері?
– Ми запросили дітей з Могильовської області на оздоровлення до нас наступного року. Заплановано також обмін музичними й танцювальними колективами.
Не слід забувати, що з білоруським народом ми протягом дуже тривалого історичного періоду жили в межах однієї держави.
– Що Ви маєте на увазі?
– Колискою наших країн і наших народів є Київська Русь. Потім були Велике князівство Литовське, Річ Посполита, Російська імперія, Радянський Союз. Окремо один від одного наші народи живуть з часу розпаду СРСР. Цей зв’язок має навіть тривалішу історію, ніж зв’язок з російським народом. Тому треба максимально сприяти розвитку взаємин між нашими країнами. Зокрема, у межах міжрегіональної співпраці, де діалог між громадами ведеться навпростець і тому найбільш ефективний.
– Чи не здається Вам, що Білорусь сьогодні досить упевнено демонструє переваги так званого третього шляху? Не будучи членом Європейського Союзу, вона впевнено завойовує ринки країн-членів ЄС (зокрема щодо молочної продукції). Не будучи країною капіталістичною, стала місцем постійної роботи найбільших світових банків, інвестиційних компаній, фінансово-промислових груп…
– Як людині, як керівникові, який цікавиться досвідом розвитку різних країн, міст, муніципалітетів, мені було цікаво ознайомитися з роботою державних органів Білорусі, зрозуміти, куди рухається ця країна. Вона справді обрала якийсь третій шлях. Ефективність його оцінить історія. Але вже сьогодні не можна не відзначити досить високий рівень заробітних плат, високу зайнятість населення, благоустрій міст, спортивну інфраструктуру, що відповідає світовим стандартам. Такої спортивної інфраструктури, як у Мінську, я не бачив ніде. Це справляє приємне враження.
На мій погляд, дуже цікавий досвід створення у кожній області Білорусі вільних економічних зон. Причому ВЕЗ – це не якась територія, а юрисдикція, під якою перебувають підприємства, чия продукція йде на експорт або вирішує важливе для держави завдання щодо імпортозаміщення. Список щодо імпортозаміщення затверджує Рада міністрів Білорусі. У межах таких ВЕЗ підприємства та інвестори одержують безпрецедентні пільги щодо податку на прибуток, щодо податку на землю, щодо митних платежів. Це викликало колосальний приплив інвестицій у промисловість Білорусі з Росії, Литви, Латвії, Польщі, Австрії, Німеччини. Можливо, такий шлях був би корисний і для України.
