Так у Салганській сільраді називають сьогодні накопичення колись найзаможнішого в районі радгоспу ім. 28 червня. Його потужні виробничі споруди та майстерні, велика контора і родючі землі або відчужені, або безнадійно занедбані. Цифровий номер, позначений в інтернеті як телефон підприємства, відповідає в останні три роки як квартирний. Починаючи з лютого 2001 року, безуспішно шукають правду пенсіонери з ініціативної групи акціонерів нинішнього ВАТ ім. 28 червня. Але правоохоронці в цьому випадку проявили повне безсилля. На жаль, незліченні радгоспні багатства канули кудись без сліду. Ними користуються здебільшого ті, хто свого часу не мав до радгоспу ані найменшого стосунку. Але найсумніше полягає в тому, що унікальна радгоспна земля, здатна давати багатомільйонні прибутки, заросла бур’янами, ставши розплідником для шкідників.
Мертвий капітал на тлі розкошів
– Колись це господарство було одним із найрозвиненіших економічно в Україні, – згадує Павло Михайлович Ігумнов, ветеран державної служби, депутат чотирьох скликань Білгород-Дністровської райради, – головні напрями його діяльності складали рослинництво, тваринництво та виноградарство. Робочих рук не вистачало. Керівництво радгоспу спеціально їздило до західних областей України для залучення робочої сили. За виноматеріалом, як продукцією найвищого класу, сюди постійно приїжджали із закордону. Сьогодні неможливо спостерігати, як колись доглянуті виноградники, які перебувають на балансі ВАТ ім. 28 червня, гинуть.
Поряд із чорноземами, лише в Білгород-Дністровському районі є інший унікальний вид ґрунтів. Неширокою смугою, площею близько двох тисяч гектарів, від прадавнього міста до чорноморського узбережжя, тягнеться уздовж Дністровського лиману супіщана благодатна земля. Виноградарством та виноробством у цій місцевості, що відрізняється сукупністю особливих природних і кліматичних умов, займалися з давніх давен. Фахівці називають цю ділянку ексклюзивною виноградарською мікрозоною. Вона розташована на одній паралелі зі знаменитими виноробними регіонами Франції – Бордо і Бургундією, між 46 та 47 градусами північної широти, названою «виноградною». Тут раніше розташовувалися виноградники двох потужних господарств – АСГП ім. 28 червня та СК «Шабо». Сьогодні виноградниками володіють їхні наступники.
На під’їзді до Білгорода-Дністровського милують око стрункі виноградні посадки клонової селекції ПТК «Шабо». Але на місці колишніх виноградників ВАТ ім. 28 червня ця пишнота обривається пустищем. Лише в глибині від дороги, ближче до Дністровського лиману, проглядаються залишки напівживих виноградних кущів. Вони простягають до проїжджих висохлі коряві гілки і ніби благають визволити зі страшної біди.
Паплюжачи золоту землю
Сумовите запустіння виноградників колишнього успішного радгоспу ім. 28 червня є прикладом безгосподарності. Ця виняткова для вирощування винограду земля використовувалася за незапам’ятних часів. У середині дев’ятнадцятого століття швейцарські колоністи помітили, що в місцевому супіщаному ґрунті виноградні кущі не вражає їхній головний ворог, «рак» винограду – філлоксера. Хоча в інших місцях коріння виноградної рослини заражаються специфічним шкідником, і рослина часто гине до настання плодоносіння. Сьогодні «шабські» піски – одне з найрідкісніших місць, де виростає аборигенний сорт винограду тельті-куйрук, що в перекладі з турецької означає лисячий хвіст. На виноградниках радгоспу ім. 28 червня, культивували рідкісні сьогодні сорти: серекція чорна, грецький, альварна, кабасія, чауш, кабасма, шасла та багато інших. Сьогодні на ринках Білгорода-Дністровського лише іноді в продажу з’являється виноград цих сортів, що зберігся на подвір’ях місцевих жителів. Цей виноград дає тугі грона, вони чудово зберігаються на горищах до початку березня.
Понад десять років розпайована земля не приносить жодної копійки доходу пайовикам, робітникам та пенсіонерам. Мисливці за металом витягають стрижні із залізобетонних виноградних стовпчиків, а бетонні осколки, що залишилися, споганюють унікальну землю. Зарості бур’янів вже повністю сховали від очей рукотворне злочинство і виноградні кущі, що розпласталися. Саме тут, у глибині шабських пісків, де збереглися хутірські будівлі Салганської сільради, мені вдалося поговорити з місцевими жителями В’ячеславом та Олександром.
– Яке було заможне господарство! – розповідають вони.– Ми нормально жили, працювали, будували плани і були впевнені у завтрашньому дні. А сьогодні багато салганців виїхало на заробітки, щоб хоч якось прогодувати свої родини. Нові акціонери господарства ставляться до виноградників просто по-варварському! Якщо ви проїдете ближче до лиману, то самі побачите, як руйнують колишні виноградники піратським видобутком піску.
Куди дивиться влада?
Напевно, про це обов’язково запитають наші читачі. Однак з’ясовується, що районна влада і сама виявилася «скривдженою» новими господарями ВАТ ім. 28 червня, які мають контрольний пакет акцій.
– Білгород-Дністровська райрада входить до числа засновників колишнього радгоспу ім. 28 червня, – роз’яснює ситуацію Валентина Орлова, голова Білгород-Дністровської райради. – Райраді належить 5,5 відсотка акцій підприємства. На початку шостого скликання райрада, як акціонер, поставила завдання вплинути на упорядкування господарської діяльності ВАТ ім. 28 червня. Для вирішення питання щодо списання багаторічних насаджень на території радгоспу 28 червня (як і садів у Крутоярівській сільраді на землях колишнього КСП ім. Котовського) ми запросили компетентну комісію з Інституту ім. В.Є. Таїрова. Акти щодо списання виноградників було затверджено на сесії та передано до райдержадміністрації. Складність полягає у тому, що ці багаторічні насадження є майновим паєм основних господарів ВАТ. Тому колишні працівники і пенсіонери, нині власники землі, протягом багатьох років не одержують орендну плату за використання земельних паїв.
Дотепер питання використання відповідних земельних ділянок залишається не врегульованим. Вперше гостра соціальна проблема була розглянута районною владою лише на початку шостого скликання і одержала практичний імпульс на минулорічній, листопадовій, сесії райради. Тоді було офіційно повідомлено про довгоочікуване розпаювання земель під багаторічними насадженнями у Крутоярівці, після ліквідації колгоспу імені Котовського. Другою поки що нерозв’язаною залишається проблема розпаювання земель під виноградниками радгоспу імені 28 червня. Дані ділянки впритул примикають до села Салгани, передмістя Білгорода-Дністровського. І кожний, хто їде, може побачити навіч мертвий капітал.
– До районної скарбниці могли б надходити значні інвестиції, якби дане господарство відродило свою колишню економічну діяльність, – відзначає голова Білгород-Дністровської райради Валентина Орлова. – Скільки соціальних питань для жителів Салганської сільради можна було б вирішити! Прикладом може послужити сусіднє потужне ПТК «Шабо». Адже свого часу це були два рівнозначні господарства. А поки що ми нічого зробити не можемо…
