Веселий час – збирання винограду. Через місяць збирання врожаю сільські майстри-винороби пригублювали молоде ігристе вино, визначали – у кого воно вдалося краще.

…Повернувся до Роздільної на вихідні молодий кухар, який смажить у Коблево шашлики. Попросив у діда його домашнього вина. Від крамничного «сухаря», яким юнак кропить унизані шампури, одні бульбашки, і м’ясо пригорає. Сміються люди, кажуть, що напій, який продається у пляшках, робиться з порошку-концентрату, закупленого в Португалії. Уся технологія: залив його окропом і розмішав. Тому бакалійного товару завжди вдосталь.

До слова, минулого року від головного дієтолога АР Крим Людмили Семенової сам чув, що заводських фірмових вин там у продажу в 1,7 раза більше, ніж їх сумарний обсяг. Хто скаже, що продавці в наших районах уникли цієї ж тенденції?

Підручним засобом для того, щоб розпізнати натуральне вино, може служити звичайна газета. Крапля справжнього вина, пролита на сторінку, широко розпливається яскравою плямою. А фальсифікат залишає лише блідий слід. Склянка з добрим кагором з місцевих гібридних сортів проти сонця майже не просвічується. На смак він терпкий, і приємно пахне, як димок від печі в теплій хаті.

Для виготовлення вина головне – бочка. Перед заливанням її потрібно ретельно очистити та протримати під сухою парою вище 120 градусів, щоб вбити мікроорганізми. Зрозуміло, що пластмасова посудина не замінить витриманого часом дуба.

Роздільнянський район – виноградний край. Тут ростуть давні молдавські сорти, прижилася й лоза, завезена ще німецькими колоністами. Кущі важкі від «кардинала» з кілограмовими гронами, тішить багатство усієї гами традиційного винного «тисячного».

– Цього року багатий урожай: понад 100 центнерів з гектара! Показники минулих років не перевищували 60 центнерів, – говорять місцеві жителі. – Але навіть за такої урожайності, тодішні радгоспи, які займалися масовим вирощуванням бурштинових ягід, ставали мільйонерами.

Нині картина інша.

Виявляється вже років п’ять, як закупівлі винограду в місцевих жителів практично припинено. Можливо, сировина неякісна?

– Та ні! – говорить фермер Павло Битко. (За 53 роки заняття виноробством він був і директором винзаводоуправління, і курирував роботи 5 винзаводів). – Хоч ягода в цьому сезоні й дозріла на два тижні раніше, вона набрала до 18 відсотків цукру. Це дуже високий показник. Але куди його здавати, якщо Кучурганський завод закрито, завод колишнього радгоспу «Шлях Ілліча» у Лиманському – теж? Перестали переробляти виноград у Степовому та в Єреміївці. Ширяївський винзавод став випускати промтовари, Іванівський – горілку. Пояснюють це тим, що занадто дорога ліцензія на виробництво вина, і її важко одержати. З надією чекають експедиторів-закупівельників із Сарати.

– Вони й заплатять!

– Так, по 1 гривні 30 копійок за один кілограм. Що за бізнес, якщо на базарі той же кілограм, залежно від сорту, коштує від 10 до 20 гривень, – відповідає мені фермер. – За 4 кілограми винограду можна купити один буханець хліба. Ось такий «винограй» виходить!

Заводи давно в приватних руках. Можливо, і справді відмовляються від закупівель живого винного матеріалу, віддаючи перевагу швидкому «творінню» з концентрату: не потрібно транспортних витрат, повного завантаження у дві, а то й у три зміни виробничих ліній, великого штату. Підприємець вільний від зобов’язань: немає державного регулювання цін, немає чіткої програми підтримки виноградарів. Ніхто не вводить квот на закупівлю сировини у національного виробника. Та й не лише в нього. Ті, хто вирощує на своїх пайових наділах помідори, капусту, моркву або цибулю точно у такій же ситуації. А ті, хто все ж таки купує сировину, знижують ціни до непристойності. Мовляв, куди ви подінетеся?

Продаж вирощених ягід і овочів на трасі у великих обсягах не затребуваний. А оскільки це продукти швидкопсувні, ціни або доводиться знижувати ледве чи не до собівартості, або йти на повідку у перекупників.

Тому й відмовляються селяни від обробітку землі, і віддають її невідомо кому, щоб хоч якусь копійку одержати за оренду паю. У цілому, куди не кинь – усюди клин.

Пропадають старі рецепти, на святі врожаю не прицмокують із задоволенням над склянкою веселі народні дегустатори. Хіба не шкода? Адже з винограду виходить не лише вино, але й спирти, вітамінізовані соки, корисні дітям, різноманітні види мармеладу та пастили. З «кудерки», наприклад, робили вино, яке незмінно входило до раціону льотчиків, моряків, космонавтів, атомників.

– Навіть із обрізків лози ми вичавлювали сік, з якого виділяли особливу харчову фарбу, зовсім нешкідливу для людини, – говорить П. Битко…