На адресу нашої редакції приходять листи від ветеранів-фронтовиків, які щиро дякують представникам влади за допомогу та піклування. Читаючи ці рядки, переживаю суперечливі почуття. Звичайно, такі відгуки – найкраще підтвердження роботи влади, раз люди кажуть спасибі. Та водночас…
– Буває, і не пускають, як то кажуть, грудьми йдуть, скандалять. Добре, от дідуся пустили.
Я запам’ятав ці слова керівника «Ощадбанку» у Березівському районі. Пам’ятаю й дідуся-фронтовика, учасника фінської та Великої Вітчизняної, що дістався з далекого села по горезвісну тисячу взимку 2008-го. Що тоді діялося біля ощадкас... Того дня я порадів з небайдужості банківських працівників і черговиків. А тепер мені соромно за те, що країна змусила героїв війни принижуватися. Соромно за те, що тисячі фронтовиків доживають віку не на Батьківщині, за яку кров проливали, а у США, Ізраїлі. І в Німеччині. Так, світ змінився, глобалізувався й таке інше. Але вдумайтеся: наші діди, солдати-переможці, живуть у Німеччині…
Як одного разу сказав керівник області Едуард Матвійчук, щоденна робота влади – лише дещиця того, що ми можемо зробити для мужніх захисників Вітчизни. Дякувати їм справами, а не красивими словами. Усі ми завдячуємо життям визволителям. 69 років над Україною мирне, без чорних хрестів, небо.
А потім, після Перемоги, була титанічна праця з відновлення зруйнованого.
Дещо статистики. Відповідно до доручень Президента України В.Ф. Януковича, 2011 року, крім іншого, в Одеській області вперше були виділені кошти на оздоровлення ветеранів війни та чорнобильців у санаторіях. Понад мільйон гривень обласна влада направила на лікування та придбання медикаментів для 1459 ветеранів війни та праці, пенсіонерів, інвалідів та інших малозабезпечених громадян торік. Загалом у 2012-му в межах програми «Милосердя в дії» сума допомоги малозабезпеченим громадянам, сім'ям, які опинилися в скрутному становищі, ветеранам перевищила
5 млн грн. Виділено 52 автомобілі громадянам пільгових категорій. Станом на 1 січня 2013 року 896 інвалідам і учасникам бойових дій, яким виповнилося 90 років і більше, з ініціативи губернатора виплачується стипендія.
Ми навели лише деякі цифри. І це зовсім не сухі дані звіту. За кожною – доля тих, кому ми всі повинні допомагати.
…Минають роки. Ідуть від нас герої-визволителі, ветерани праці. У тих, хто ще з нами, старі рани на негоду болять. А душа болить іще більше. Болить, бо мордаті «моторні хлопці» називають воїнів Червоної Армії окупантами. Бо іноді навіть близькі виявляються жадібними користолюбцями, як це сталося з нашим автором, учасником бойових дій у Великій Вітчизняній війні Д.Ф. Чаркіним. Бо деякі юнаки цинічно закликають забути ту війну, мовляв, набридло їм, скільки можна.
Болить душа ветерана від байдужості.
Що ми можемо зробити? Пам’ятати про героїв не тільки по святах. Ставити на місце горланів. Чиновникам і лікарям – проявляти чуйність і трішки більше піклування, ніж належить за посадовими інструкціями. Ось найкраща вдячність людям, що заслужили цього.
