Ізмаїльчани – чемпіони
Завершилася п’ята першість області з футболу серед 25 сільських команд, розсіяних на три територіальні зони. На стадіоні Роздільної визначалися найсильніші серед чотирьох команд. За «бронзу» вийшли боротися «Атлетик» (Велика Михайлівка) – збірна Роздільнянського району. З рахунком 3:1 перемогли роздільнянці. У них два голи забив Роман Юрдак і один – Дячук.
За перше місце та лаври чемпіонів зустрілися «Хаджибей» (Усатове) – збірна Ізмаїльського району. На 27-й хвилині ізмаїльчанин Олексій Макасір відкрив рахунок. Минуло ще стільки ж часу, і автор першого гола забив другий.
По суті долю матчу було вирішено. На 76-й хвилині Володимир Доаге поставив останню крапку – 3:0.
Разом з командою-переможницею радість успіху розділяє її тренер Руслан Гілазєв.
Ізмаїльчанам вручили грамоти, медалі, Кубок.
Євген Горелюк
У регбійній збірній відзначилися одесити
2 листопада в Ірпені (Київська область) збірна України з регбі-15 у матчі Кубка європейських націй на класі обіграла Швецію.
Підсумковий рахунок цієї зустрічі – 35:11 на нашу користь. Відзначимо, що однією зі спроб (5 очок) у складі збірної України відзначився гравець одеського «КРЕДО-1963» Денис Масюков. Крім того, ще двоє хлопців з нашого клубу – нападники Віктор Гуленко і Давид Даушвілі дебютували у складі головної команди країни. Усього ж віце-чемпіон України делегував в ряди національної команди десять гравців.
До речі, після цієї перемоги Україна піднялася на третє місце у своєму дивізіоні, випередивши Швецію та Молдову.
Наш кор.
Роздуми біля татамі
За усього мого доброго і найчастіше ностальгійного ставлення до радянського спорту, як не згадати про дефіцит «не наших», імпортних видів спорту?! Насторожено ставилися до культуризму (тодішня назва бодібілдингу), серйозно не сприймали армрестлінг, спортивні танці… Особливо важко жилося любителям єдиноборств, і не лише східних. Непросто було відкрити секцію самбо, а вже що стосується карате або дзюдо, то тут без санкції могутнього КДБ було не обійтися.
Сьогодні становище зі східними єдиноборствами в Україні «з точністю до навпаки». Кілька років тому, повернувшись на малу батьківщину, почитавши оголошення із запрошенням до різних клубів, перейнявся відчуттям, що потрапив не до Ізмаїла, а до передмістя Токіо. Покоління комп’ютерних хлопчиків і дівчаток потребує мужніх видів спорту. Бувають, на жаль, випадки, коли на цьому тяжінні юнацтва до єдиноборств виростає інше тяжіння – до кишені батьків.
Не побоюся здатися старорежимним: я прихильник золотої середини. Тому, що стосується бойових мистецтв, травмонебезпечних єдиноборств, то як батько, як ветеран спорту рекомендував би батькам мати справу з державними спортивними школами і, зрозуміло, із працюючими в держструктурах тренерами.
Кинути камінь у посадову особу, нагадати про недофінансування спорту – справа для журналіста звична. Але не можна не визнати, що жоден тренер не влаштується на роботу «з вулиці» у ДЮСШ спорткомітету або, скажімо, у Спортивно-оздоровчий центр міськвідділу освіти. Мами й татусі, бабусі й дідусі, які прийшли вболівати за своїх чад 19 жовтня у зал дзюдо Ізмаїльського міськспорткомітету, сподіваюся, зі мною погодяться. Дитячо-юнацьку першість міста місцева федерація дзюдо (президент Сергій Лапшин), відділ сім’ї, молоді та спорту (начальник Олексій Морев) провели, як завжди, чітко і організовано. І спасибі тренерам. Завдяки ним відбулося у дітей спортивне свято. Ось імена наставників: Борис Кравченко, Сергій Новокшонов, Олег Мельниченко. Переможців цих масових змагань за ваговими категоріями навмисне не називаю. Батьки, фахівці, друзі юних дзюдоїстів їх і так знають. А широкому колу читачів прізвища ці ні про що не говорять. Поки що не говорять…
Валерій МЕССОЙЛІДІ
