Саражинка cховалася у глибокій долині, серед дрімучих лісів, що стоять на високих пагорбах, немов вартові життя. Вона з’явилася на карті Поділля в середині шістнадцятого століття. Старожили стверджують, що назва пов’язана з іменем козацького сотника Івана Саражина, сподвижника Гонти і Залізняка – керівників Коліївщини.

Вітри сивої давнини овівають цей край загадковими легендами і думами, доносять до сьогодення трагічні і зоряні події його історії. Село, свято зберігаючи кожен подих старовини, з покоління в покоління передає естафету пам’яті від минувшини до сучасності, відроджуючи і примножуючи надбання предків, з надією дивлячись у майбуття.

Сьогодні в Саражинці близько тисячі мешканців. Осередком освіти є ЗОШ І-ІІІ ступенів, яка минулоріч відсвяткувала своє 40-ліття. Тут, поруч із місцевими школярами, опановують знання й діти із сусіднього села Перейма. Нещодавно всією громадою урочисто відкрили актову та спортивну зали школи – подарунок всіх гілок влади та спонсорів. Завдяки допомозі цих структур школу підключено до інтернет-мережі. 

Функціонують дошкільний заклад, дитячий ігровий майданчик, який прийняв малят цього літа, на День захисту дітей. 

Працюють пункт первинної медично-санітарної допомоги, відділення зв’язку, сільський клуб, бібліотека, шкільний краєзнавчий музей, в якому дбайливо зберігаються предмети старовини та історичні експонати. 

Місцева духовна та культурна перлина – Свято-Покровська церква, заснована 1761 року і оновлена за сприяння Василя Бабанського у його бутність тут головою сільгосптовариства. Сільчани вважають храм справжнім шедевром мистецтва. Чудові настінні розписи, мальовничий іконостас, підлога, вимощена плиткою під старовину, церковна огорожа, сосни навколо двору – все це справляє незабутнє враження. Поруч – старовинна криниця, збудована «стараніями Парфенія Глуся 18 сентября 1875 года». І криниця, і її покриття збереглися у первозданному вигляді.

Соціально-економічному розвитку села у тісній співпраці з сільською радою сприяє агрофірма «Саражинка» – найбільше агропромислове підприємство на території громади. Його істотний внесок відчувається і у створенні стабільних робочих місць, і в житті освітнього та дошкільного закладів, будинку культури, медичного пункту, місцевого самоврядування. Зокрема, це допомога продуктами харчування для дітей, забезпечення транспортом для виїздів на різноманітні олімпіади, конкурси, екскурсії, придбання меблів, новорічних подарунків, увічнення пам’яті про полеглих воїнів-односельців, жертв Голодомору. Все це штрихи до портрета села й господарства – якими вони мають бути, якщо не хлібом єдиним живе людина, якщо прибутки – заради людей і покращення умов їхнього життя.

А люди тут доброзичливі та чуйні, мудрі й добрі. В селі панує атмосфера порозуміння та щирості.

– Звичайно ж, настрій обумовлений тим, що у людей є робота, кошти, можливість, у разі потреби, підлікуватися, відпочити, від того, що діти мають добрі умови для розвитку, – переконана сільський голова Лариса Довгошея.

Напевне, тому тут стараються всією громадою, в одному запрягу тягти воза соціально-економічної розбудови. Тому, як писанки, стоять будинки селян, освітлюються та ремонтуються вулиці, озеленюється село, наводиться лад біля ставка, розвивається інфраструктура, влаштовуються загальносільські толоки. У плині акції «Посади своє дерево» розширився молодий парк, що в центрі села, біля школи з’явилася алея катальпи, біля дошкільного закладу – яблуневий сад. А випускники школи посадили трояндову алею біля меморіалу «Пам’ять» на честь 70-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників.

І визнання не забарилося. Саражинську сільську раду Балтського району згідно з рішенням Одеської обласної ради «Про щорічний обласний конкурс сільських та селищних рад з розвитку соціальної інфраструктури та благоустрою території» визнано переможцем обласного конкурсу і нагороджено Дипломом першого ступеня та легковим автомобілем. 

Сьогодні сільська громада приймає щирі вітання, побажання успіхів та світлих сподівань на день завтрашній.