Місто на Дунаї за кілька десятиліть дав світові трьох олімпійців. Сьогодні, напередодні зимової сочинської Олімпіади, занурюючись у спогади, хочу зрозуміти, проаналізувати причини піднесення, спортивного сплеску в нашому регіоні у 60-ті – 80-ті роки XX століття.
Одразу ж прослідковується ланцюжок зв’язку економіки і спорту. У нашому випадку це розквіт Радянського Дунайського пароплавства і, відповідно, ДСТ «Водник». Ми тоді жили в морській державі, а не в країні біля моря. Заслужений тренер України Тетяна Мардашова любить згадувати, як для її вихованки, майбутньої учасниці Олімпійських ігор у Сеулі та у Барселоні, світової рекордсменки Галини Чистякової за розпорядженням тодішнього начальника пароплавства Віктора Пилипенка просто з Відня привезли шиповки фірми «Адідас». Дефіцит привіз капітан одного з лінійних буксирів. Лінійних, он як! Була лінія Ізмаїл – Відень. Сьогодні навіть лінії Ізмаїл-Одеса немає.
Повернімося до нашої олімпійської гордості № 1 Галини Чистякової. 26-й рік непохитне її світове досягнення в стрибках у довжину (7 м 52 см). Чверть століття рекорду, вдумайтеся! Мабуть, тільки Сергій Бубка може стати врівень. За минулі роки з’явилися нові дисципліни у «королеви спорту», неодноразово модифікувалися покриття в секторі, ставали комфортнішими і пружнішими, удосконалилося екіпірування стрибунів, з’явилися нові методики й препарати, а рекорд стоїть. Час ізмаїлцям за прикладом донецьких аматорів спорту ставити Чистяковій пам’ятник на батьківщині.
Галина Чистякова, так само як і Тетяна Лемачко, міжнародний гросмейстер, учасниця шахових олімпіад, сьогодні живе не на малій батьківщині, навіть не в Україні. Чистякова – у Чехії, Лемачко – у Швейцарії. Єдина наша землячка олімпійської проби, з якою ми можемо регулярно зустрічатися, – Олена Говорова. Здобувши «бронзу» у потрійному стрибку на Іграх у Сіднеї, Лєна стрибнула зі спорту у тележурналістику, живе і працює в Києві.
Олександр Чадаєв (легкоатлетичне десятиборство), Ганна Рибакова (400 м з перешкодами), Лариса Соколова (метання списа), Володимир Агапітов (біг на 800 і 1500 м) – ось далеко не повний перелік ізмаїльських легкоатлетів, які трохи не добігли, не дострибнули до олімпійського рівня.
«Track and field» – так називається легка атлетика англійською. Дослівно – доріжка й поле. Усі умови, здавалось би, щоб на крайньому півдні нашої країни розвивати цей вид спорту. У ньому розігрується найбільша кількість медалей олімпійської якості. На жаль, «королева» на сьогоднішній день якщо не у вигнанні, то в опалі. Стосується це не лише Ізмаїла, але й Одеси. Причина банальна: легка атлетика – некомерційний вид спорту. Точніше, не такий комерційний, як футбол, бокс, теніс… У моді нині фіксувати рекорди з масового співу колядок, з швидкісного поїдання вареників тощо.
