Не рідше, ніж раз на квартал, – саме з такою періодичністю (згідно із законодавством) мають відбуватися сесії обласної ради. Втім, легко переконатися в тому, що депутатський корпус Одещини не нехтує своїми обов’язками та працює з регулярним «перевиконанням плану». Це характерно навіть для стабільних періодів. Що вже говорити про нинішній час, коли в державі відбуваються серйозні соціально-політичні зрушення?
Що було, що буде і що могло б відбутися, – саме так, своєрідно, можна сформулювати тематику чергового, «сесійного» коментаря голови Одеської обласної ради Миколи Тіндюка. Хоча, якщо пригадати події останньої, 29-ї сесії облради, то тоді, 3 березня, напружена атмосфера панувала як у сесійній залі, так і під стінами адмінбудинку на проспекті Шевченка. Мітингарі наполягали на розгляді своїх вимог і навіть проведенні через кілька днів позачергової сесії. Про механізми сесійної роботи у таких нестандартних обставинах Микола Тіндюк розповів в інтерв’ю Одеському державному телебаченню.
– Пригадайте свої відчуття під час останньої сесії. Наскільки важко було стримувати той тиск? Які настрої панували в депутатському корпусі?
– Я завжди закликав поважати закон. Тому доводилося переконувати представників навіть не двох, а одразу кількох сторін діяти в межах повноважень обласної ради, дотримуватися Конституції та Закону про місцеве самоврядування.
Звернення обласної ради до органів центральної влади та до громади Одещини, ухвалене 3 березня, було результатом спільної роботи всіх депутатських фракцій. Спочатку на Погоджувальній раді ми обговорили основні тези, а вже потім перейшли безпосередньо до тексту. Та й на самій сесії депутати не залишалися тільки слухачами: доповнювали, уточнювали формулювання… Тому цей документ став абсолютно виваженим і толерантним, з урахуванням законодавчих норм України. Ми ще раз підтвердили прагнення бачити Україну незалежною та єдиною державою, необхідність працювати у правовому полі. Звичайно, частина громадян може мати особисту думку, яка дещо відрізняється. Але такі питання необхідно вирішувати демократичним та мирним шляхом.
– Це було вже не перше звернення. Але чи дочекалися ви адекватної реакції «у верхах»? Не складалося враження, що це просто глас волаючого у пустелі?
– Так, попередньо було ще кілька звернень, до яких у вищих ешелонах влади справді не дуже дослухалися. Йдеться ж не тільки про Одеську обласну раду. Подібні рішення виносилися по всій Україні, на сесіях обласних, районних і навіть селищних рад. Практично весь депутатський корпус був занепокоєний ситуацією, що склалася. Однак є ще один аспект. Для нас важливо було звернутися до місцевої громади, щоб нас почули жителі Одещини. Одеська обласна рада завжди була відкрита для діалогу. Тому я не сприймаю звинувачення того чи іншого політичного табору, мовляв, «веду якісь перемовини». Ці перемовини відкриті, а мета у них одна – забезпечити спокій і злагоду в регіоні.
– Як відомо, протестувальники вимагали від вас проведення 6 березня ще однієї, позачергової сесії. Чому вона не відбулася?
– Бо для вирішення подібних питань існують і інші механізми та структури. Взагалі, я не вважаю за необхідне на першу вимогу будь-якої політичної сили чи групи людей одразу ж збирати сто тридцять депутатів з усієї Одещини. Тим більше – в досить складній ситуації. Окремі питання, які потребують термінового вирішення, лежать у площині повноважень Президії обласної ради. Звичайно, я буду цим користуватися. А так робота буде провадитися у плановому порядку. Я вже підписав розпорядження про план підготовки чергової сесії обласної ради. Орієнтовно вона відбудеться 24 квітня.
– Після попередньої сесії депутати до вечора лишалися практично в облозі. Ви теж були у своєму кабінеті?
– Так, я залишався на своєму робочому місці. Втекти ніхто не намагався. Єдине що: запропонував жінкам, співробітницям апарату обласної ради, полишити приміщення.
Можна говорити про те, що останнім часом адмінбудівля облдержадміністрації та обласної ради посилено охороняється міліціонерами та службовцями внутрішніх військ. Це справді не найкраща атмосфера для діяльності. Але ми так само ретельно опрацьовуємо документи, готуємо засідання. Бо просто необхідно виконувати свою роботу.
