Дмитро Захарович Барон керує одним із найбільших у районі фермерських господарств – «Деленське». Йому, досвідченому господарникові, депутатові райради кількох скликань, не новина працювати у складних умовах. Зокрема й при підвищенні цін на пально-мастильні матеріали. Але настільки стрімкий їхній стрибок трапляється вперше.
– Чи позначається це на справах господарства? – запитала я у Дмитра Захаровича.
– Ну звичайно ж, позначається. Хоча ситуацію ми пом’якшили до стрибка цін, посіявши минулої осені озимих більше, ніж у попередню. Тому робіт на нинішню весну залишилося менше. Так вдалося скоротити витрати на пальне. До речі, і добрива, внесені взимку та навесні 2014 року, ми теж закупили торік, взявши кредити за осінніми ще цінами. А от на весняний комплекс робіт запасу пального нам не вистачило. Довелося докупити ще 20 тонн за новою ціною. І 20-тонний бензовоз нам уже обійшовся у 270 тисяч гривень, а не в колишні 160. Різниця, як бачите, істотна.
– А що можете сказати про ціни на насіння? Ви самі його не вирощуєте?
– Із цінами на насіння – та ж історія. Ми, щоправда, розводимо власні ділянки на розвиток, якщо йдеться про озимі. Сіємо еліту, одержуємо першу репродукцію й засіваємо площі вже власне отриманим насінням. Але соняшник і кукурудзу – гібриди, і тільки імпортні. А всі вони, як відомо, перераховані за курсом долара, що становить нині велику проблему. Договори у нас хоча й були укладені ще в грудні, але доплачували-то вже за цінами новими з урахуванням, що долар рвонув нагору. Це обійшлося господарству загалом на 100 тисяч гривень дорожче.
– Дмитре Захаровичу, позначилося те, що взимку випало мало снігу?
– Погода у нас примхлива й часто впливає на процес робіт не найліпшим чином. Ми через відсутність достатнього снігу не змогли внести добрива поверхневим способом. Тому дочекалися весни і внесли вже сівалками, а це витратно. Сіємо з добривами. Зараз закінчуємо сівбу кукурудзи. До речі, добрив ми внесли більше, ніж торік. Якісь істотні придбання, подібні до купленого торік трактора «Джон Дір» із посівним комплексом, навіть не плануємо. Втім, технікою ми забезпечені цілком.
– А як зараз справи із цінами на зерно? Вони істотно зросли?
– Так. На пшеницю – істотно. Але ціна на соняшник не сягнула рівня минулого року навіть у доларовому еквіваленті. Причина – надвиробництво цієї культури по Україні. Ціна на рослинну олію на оптовому ринку не зростає. Тому ми виждали час, і теперішню ціну 4550 гривень за тонну вважаю непоганою. Ну а в іншому справи у нас ідуть своїм звичним ходом. Усі механізатори пройшли медогляд, одержали спецодяг. Намагаємося поліпшити умови праці. Виплачуємо зарплату. Харчування від посівної до закінчення осіннього комплексу забезпечене. При цьому в період жнив годуються безкоштовно. Люди працюють дуже сумлінно. Та механізатори взагалі народ відповідальний. У нас уже є цілі династії. Сьогодні нарівні працюють досвідчений тракторист, ветеран господарства Іван Пилипович Чербаджи та його онук Іван. Продовжив сімейну традицію, ставши комбайнером, Степан Митрієв. Гідно відзначений внесок цих двох молодих механізаторів у великий хліб Арцизького району: вони нагороджені грамотами та цінними подарунками. Чудово працює ще один механізатор – Іван Миколайович Славов.
Сьогодні на полях триває обприскування озимих, боронування соняшнику. А слідом піде догляд за просапними, боротьба з бур’янами, культивація та знову обприскування. Усе по колу, до збирання врожаю.
