Інавгураційна промова Президента України Петра Порошенка викликала величезне зацікавлення. 

До редакції «Одеських вістей» надходять відгуки наших читачів. Публікуємо деякі з них.

Георгій Геока, фермер, с. Лиманське Ренійського району:

– Мені дуже сподобалася інавгураційна промова п’ятого Президента України – не лише за своїм змістом, але й за енергетикою. Згоден і зпозицією щодо Криму: він був і повинен бути нашим!

Сподіваюся, що найближчим часом у країні буде наведено лад, і Президент візьметься за вирішення численних економічно та соціально значимих питань. Одне з них, на мій погляд, – спорудження моста через озеро Кагул між селами Лиманське і Нагірне, що значно скоротить відстань від прикордонного району до обласного центру. Це питання багато років обговорюється, а віз і нині там. Йдеться не лише про те, що спорудження моста скоротить транспортні витрати для жителів окремих сіл Ренійського району. Ми заощадимо десятки мільйонів гривень, які періодично «викидаються» на ремонт дороги Орлівка – Рені; вона, як відомо, прокладена уздовж Дунаю по заплавних землях і постійно «пливе». Гадаю, Петро Порошенко, як уродженець Болградського району, практично наш земляк, знає цю проблему і знайде розумне розв’язання.

Дмитро Артеменко, с. Солтанівка Люба­шів­ського району:

– У своїй інавгураційній промові новообраний Президент зазначив, що важкі випробовування об’єднали наш народ. І це відчувається у молодіжному середовищі. Молодь стала більш патріотичною. Для нас кольори українського прапора – вже не просто атрибут влади, а символ відродження нації. Звичайно, доведеться поборотися за мир та порозуміння. Повторю слова Петра Порошенка: «Свобода не дається раз і назавжди. За неї треба постійно боротися».

Євродемократія, євроінтеграція – шлях розвитку нашого суспільства, який успішно зарекомендував себе у Європі, ми також зуміємо подолати. Він складний і довготривалий. Насамперед це стосується нашого сільськогосподарського виробництва. Ми навчилися вирощувати гарні врожаї з використанням європейської техніки, залишилося добитися підвищення якості продукції, щоб здобути європейські ринки збуту.

Сьогодні я вивчаю тонкощі роботи батькового фермерського господарства, сподобалося працювати на комбайні. Тож хочу своєю другою професією зробити агрономію, щоб всеозброїтися і не теліпатися у хвості інтеграційних процесів. Також розробляю туристичний проект: відпочинок на Кодимі, знайомство з українським традиціями та православними святинями.

Гадаю, що у перехідний період, за років 5 – 7, нам вдасться адаптуватися під стандарти ЄС, стандартизувати і сертифікувати товари, модернізувати свій бізнес за рахунок інвестицій та дешевих європейських кредитів.

Марко, м. Одеса, працював лікарем, зараз приватно займається перевезеннями:

– Багато що сказав новий Президент. Головне те, що ми тримаємо європейський курс.

Не згоден із тим, що тільки Янукович винен в усіх бідах нашої держави. Просто завалилася вся система. Але говорити зараз про це, гадаю, немає сенсу.

Що ж до статусу російської мови в нашій країні, то вважаю правильним рішення залишити державною українську. А російській та іншим мовам не заважати розвиватися. Як це й було раніше. Мені ніхто ніколи не заважав говорити російською мовою. А я бував у різних частинах нашої країни. Деякі мої родичі спілкуються молдавською. І ніколи не говорили, що їм хтось забороняв робити це в нашій державі.

Новообраний Президент говорив про впровадження загальнонаціонального антикорупційного пакту, якщо не помиляюся. Це коли «чиновники не беруть, а люди – не дають».

Якщо щиро, нам до цього далеко. Я так вважаю. Справді, треба міняти самосвідомість кожного українця. Причому починати з чиновників.

Повірте, не від легкого життя лікарі йдуть у таксисти. Хоча зазвичай люди вважають, що медицина – одна з найкорумпованіших сфер. Якби звичайному лікареві не довелося жити на злиденну зарплату, платити за кожну медконференцію, семінар, що він відвідує, підвищуючи свій рівень або категорію, брати додаткові зміни одну за другою, щоб вистачило на лікування дружині або дочці…

Країна потребує перетворень на краще. Більшість моїх знайомих вірять, що вони відбудуться.

Дай же Бог.

Максим, журналіст, м. Одеса:

– Інавгураційна промова новообраного Пре­зидента Петра Порошенка видалася цікавою. 

Перше, що впадає в око, вірніше сказав би, у вухо, – це легкий для пересічного, я б навіть сказав, сільського жителя стиль. У ньому дуже мало термінів і важких для сприйняття та розуміння слів. 

«Я не хочу помсти…», «Я хочу миру…», «Я за­присягся…», «Моя ручка вже в руках…», «Про­стягаю руку миру…». Ці фрази мовби зближають керівника країни з народом. 

Олена Самой­лен­ко, м. Бере­зівка:

– Ніколи так не чекала виборів Президента як цьо­горіч. Тому з цікавістю слухала його промову, і вона справила гарне враження. Петро Порошенко чітко дав усім зрозуміти, яким шляхом поведе країну. Він зупинився саме на тих аспектах, які турбують народ. Вперше за кілька місяців я спокійна і сподіваюся, що Україна зміцніє і розквітне. Мені, як викладачеві української мови, імпонує те, що Глава держави переконаний – українська мова – єдина державна мова. Без мови немає держави. Президент гарантує, що Україна буде унітарною і ніякої федералізації не буде. Хоча при цьому підкреслює, що за європейським досвідом, треба значну частину повноважень вже зараз делегувати з центру місцевим органам влади.

Яна Сидо­рен­ко, м. Бе­ре­зівка:

– Ситуація в державі залишається дуже складною. На сході триває справжня війна. Дуже хочеться, щоб був мир, але я не вірю в те, що Президенту вдасться швид­ко залагодити конфлікт. Вважаю, що це стане можливим лише завдяки мирним переговорам.